Багато людей цікавляться, чому ціни у світі продовжують зростати, навіть попри стабілізацію інфляції в окремих регіонах. Я вважаю, що серед головних причин є зміна глобальних правил гри. Особливо відчутним став вплив нової торгової політики США, яка фактично спровокувала структурний шок: підвищення мит, зниження міжнародного попиту та посилення невизначеності на фінансових і сировинних ринках. Усе це ставить логічне запитання: хто ж насправді штовхає ціни вгору — і чи є цьому межа?
Як змінюється економіка у новій реальності — пропоную розібратися разом. Від великих зрушень у світовій торгівлі до інфляційних хвиль і викликів технологічного переламу. Світ вступає в період найповільнішого зростання з часів пандемії — і це вже не прогнози, а щоденна реальність. Окремий тригер — нова торгова політика США, яка фактично спричинила структурний шок: підвищені тарифи створили атмосферу невизначеності й суттєво охолодили попит у глобальному масштабі.
Цю динаміку підтверджують і останні оцінки провідних аналітиків. Зокрема, Morgan Stanley Research у своєму свіжому прогнозі окреслює доволі стриману траєкторію зростання світової економіки: темпи сповільняться з 3,3 % у 2024 році до 2,9 % у 2025-му та 2,8 % у 2026-му. Для порівняння — у 2024 році зростання складало 3,3%. Схоже, цей сценарій виходить із припущення, що США все ж продовжать переговори, а не натискатимуть на повну тарифну педаль. Шкода для економіки вже відчутна — і навіть якби завтра всі мита зняли, повернути світ на траєкторію зростання, яка була б без них, навряд чи вийде. Навпаки: якщо навесні 2025-го тарифи знову злетять до максимуму, рецесія для США стане майже неминучою — і, як наслідок, для всього світу. Торговельні бар’єри вже стали новою нормою, і ризик тимчасових загострень з ключовими партнерами залишається високим.
За даними МВФ, світове ВВП у 2025 році зросте на 3,3 %, тоді як у червневому прогнозі Світового банку оцінка знижена до 2,3% через посилення торговельних бар’єрів і невизначеність політики.
Гадаю, якщо прогнози на наступні два роки справдяться, то середнє глобальне зростання 2020-х років буде найповільнішим за будь-яке десятиліття починаючи з 60-х років минулого століття.
Інфляція, ймовірно, продовжить втрачати швидкість у всьому світі, за винятком США, сповільнившись до 2,1% у 2025 році та 2% у 2026 році з 2,4% у 2024 році. Слабший попит, підвищення курсу валюти та нижчі ціни на нафту спричиняють зниження споживчих цін. З нижчою інфляцією та уповільненням зростання центральні банки можуть більше схилятися до зниження процентних ставок. Федеральна резервна система, можливо, утримуватиме ставки стабільними до березня 2026 року.
США, країни єврозони (Австрія, Бельгія, Кіпр, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Португалія, Словаччина, Словенія, Іспанія та Хорватія) та Китай, ймовірно, збільшать державні витрати на підтримку своїх економік, що призведе до збільшення державного дефіциту. Дефіцит Німеччини може зрости до найвищого рівня з моменту її об’єднання в 1990 році, оскільки країна інвестує в інфраструктуру та оборону. У США зростання процентних витрат також сприяє збільшенню дефіциту.
Зростання та інфляція в США
Після зростання на 2,8% у 2024 році економічне зростання США, швидше за все, сповільниться до 1,5% цього року та до 1% у 2026 році.
Імміграційні обмеження та політична невизначеність разом з тарифами посилюють гальмування зростання США. Інфляція, ймовірно, прискориться і досягне піку 2025 року між 3% і 3,5% у третьому кварталі, оскільки компанії перекладатимуть частину своїх витрат, пов’язаних із тарифами, на споживачів. Крім того, обмеження на імміграцію може призвести до нестачі робочої сили в сфері послуг та до інфляції. Ріст споживчих цін може сповільнитися у 2026 році на тлі слабкого попиту та менших витрат бізнесу.
Чи залишиться ставка ФРС незмінною до березня 2026?
Тарифи, як правило, підвищують інфляцію, перш ніж уповільнюють зростання, тому ФРС, ймовірно, більше хвилюватиметься про стримування інфляції, ніж про підтримку зайнятості до кінця цього року, коли інфляція досягне піку та почне знижуватися. Після того, як інфляція почне знижуватися, ринок праці, швидше за все, погіршуватиметься. На цьому етапі, вірогідно, ФРС знизить ставки до нейтральних показників і в кінцевому підсумку скоротить 175 базисних пунктів до кінця 2026 року. 18 червня комітет із відкритого ринку залишив діапазон ставок на рівні 4,25–4,50% та підтвердив два очікувані зниження ставок до кінця 2025 року, залишаючись чутливим до ризиків інфляції та зайнятості.
Зазначу, що зважаючи на нові економічні прогнози, оприлюднені разом із заявою ФРС, можна очікувати помірну так звану стагфляційну картину економіки: зростання у 2025 році сповільниться до 1,4%, безробіття зросте до 4,5%, а інфляція наприкінці року складе 3%, що значно перевищує поточний рівень.
Продовження пом'якшення для Європейського центрального банку
В єврозоні основною перешкодою для зростання є зниження експорту.
Економіка Європи, ймовірно, зросте на 1% у 2025 році та на 0,9% у 2026 році після зростання на 0,8% минулого року, тоді як очікувана інфляція впаде нижче цільового показника Європейського центрального банку (прим.: далі – ЄЦБ) протягом 2025 року та залишатися на цьому рівні й надалі.
Падіння інфляції — до 1,9% у травні — нижче цільових 2%, слабке зростання та зміцнення євро спрощують прийняття рішень для ЄЦБ. Швидше за все, ЄЦБ продовжить свій цикл пом’якшення, знизивши облікову ставку нижче нейтральної до 1,50% до грудня 2025 року.
Хиткий шлях зростання Китаю
У Китаї урядові заходи щодо підтримки економіки навряд чи компенсують негативний вплив тарифів США. Країна також стикається з дефляційним тиском. Економіка може зрости на 4,5% у 2025 році і на 4,2% у 2026 році, уповільнившись з 5% у 2024 році.
Деякі сектори економіки можуть перевищувати показники за підтримки уряду, наприклад, певні споживчі товари, капітальні витрати на оновлення міст і технології. Однак ширша рефляція має залишатися довгою та непростою подорожжю, оскільки Китай вирішує проблему свого боргу та економічного дисбалансу.
Буфер внутрішнього попиту для Індії та Японії
В Японії постійне зростання базової оплати праці та уповільнення інфляції, ймовірно, призведуть до покращення реальних доходів і довіри споживачів. Ці попутні вітри для приватного споживання можуть допомогти компенсувати зустрічні вітри з-за кордону, підтримуючи економічне зростання на 1% цього року і 0,5% у наступному, що перевищує зростання 2024 році, яке складало 0,2% зростання.
У цьому регіоні Індія залишатиметься економікою з найшвидшим зростанням, адже внутрішній попит відновлюється, структурна тенденція до зростання експорту послуг залишається незмінною, а макрополітична позиція підтримує зростання.
Індія, ймовірно, зросте на 5,9% у 2025 році та на 6,4% у 2026 році після зростання на 6,2% минулого року.
Зростання Мексики зупиняється, Бразилія сповільнюється
Мексика, схоже, цьогоріч натисне на паузу. Економіка зависне в очікуванні — з шансом на відновлення зростання не раніше 2026-го. Причини цілком зрозумілі: тісна прив’язка до американського ринку робить її вразливою до будь-яких тарифних рішень Вашингтона. Додаємо до цього стримані держвитрати, слабкий внутрішній попит і помітне охолодження на ринку праці — і маємо формулу млявої динаміки без чітких драйверів на найближчу перспективу.
Підвищена невизначеність уже впливає на зростання та, ймовірно, зберігатиметься принаймні до середини 2026 року — крайнього терміну для перегляду торговельної угоди зі США та Канадою (USMCA). Значне уповільнення активності в США також перешкоджає експорту, інвестиціям, споживанню та загальному зростанню Мексики. Тож важко знайти драйвери зростання протягом прогнозного періоду у цій країні.
Бразилія, найбільша економіка в Латинській Америці, ймовірно, зростатиме цього року та 2026 року, але меншими темпами. Основними перешкодами для економіки країни є дуже високі відсоткові ставки, зниження зарплат і низькі інвестиції напередодні виборів у 2026 році.
У 2025 році світова інфляція залишається актуальною проблемою, хоча її темпи поступово знижуються. Це зумовлено поєднанням геополітичних, торговельних та структурних факторів, які впливають на глобальну економіку.
Що далі?
Підбиваючи підсумки, маємо картину не з простих: нинішнє зростання цін — це не просто інфляція «з нічого», а результат багатошарової взаємодії торговельних конфліктів, геополітичної турбулентності, внутрішніх перекосів у структурах економік і реакцій самих бізнесів. Глобальне зростання втрачає темп, що посилює тиск на уряди та центробанки. Очікую, що у найближчі роки світова економіка балансуватиме між стримуванням цін і стимулюванням попиту, і те, як швидко стабілізуються ціни, залежатиме від рішень урядів та центральних банків, які ухвалюються сьогодні.
Серед ключових ризиків зростання — ескалація торговельних воєн, високий рівень суверенного та корпоративного боргу, посилення геополітичної напруги й кліматичні шоки. Водночас зазначу, що прискорена цифровізація, інвестиції в зелений перехід і впровадження штучного інтелекту створюють нові джерела зростання в середньостроковій перспективі. Для стабілізації розвитку необхідна злагоджена макроекономічна політика.
Вже сьогодні спостерігаємо, що світова економіка й найближчий рік-півтора перебуватиме під впливом нової реальності торгівельних бар’єрів і високих державних дефіцитів. Думаю, що ми не побачимо стрімкого відновлення до рівнів до пандемії, водночас катастрофічна рецесія теж не є базовим сценарієм — за умови, що торгові суперечності не набиратимуть додаткових обертів. Для українського бізнесу та інвесторів це означає необхідність уважно стежити за переговорами США з основними партнерами та диверсифікувати валютні й торгові ризики.
Якою б не була геополітична мозаїка, якщо світ хоче прискорити економічне зростання — без покращення бізнес-клімату не обійтись. Потрібні не просто робочі місця, а продуктивна зайнятість: із навичками, які відповідають сучасним викликам, і ринками праці, що вміють реагувати на потреби як працівників, так і бізнесу.
Окрема історія — глобальна солідарність та співпраця. Без неї країни, що розвиваються, не витягнуть — тут потрібне пільгове фінансування та стратегічна підтримка. А для країн, які перебувають у активних конфліктах, на перший план виходить екстрена допомога — цільова та дієва.
