Резидент та нерезидент – ці два поняття чи не щодня зустрічаються нам у повсякденному житті. Комусь вони здаються простими, але насправді все трохи складніше. Наприклад, чи є вимушені мігранти за кордоном резидентами України?
Перш ніж розбиратися в деталях, варто розрізнити три поняття, які часто плутають між собою: громадянство, місце проживання та податкове резидентство. Громадянство – це правовий зв’язок людини з державою, підтверджений паспортом, і він не змінюється через переїзд. Місце проживання – адреса, за якою людина фактично мешкає або зареєстрована, і таких адрес у людини може бути навіть кілька. Резидентство − це окрема, третя категорія: вона визначає, перед якою державою людина звітує про доходи та сплачує податки. Ці три статуси нерідко не співпадають. Наприклад, громадянин України може фактично проживати в Польщі, але за податковим законодавством все ще залишатися резидентом України – або, навпаки, втратити цей статус, попри українське громадянство.
Хто такий резидент
Загальне поняття резидент застосовується здебільшого для норм податкового законодавства та є загальновизнаним у всьому світі, хоча визначення цього терміну може дещо відрізнятися в різних країнах. Якщо коротко відповісти на питання, що таке резидент, – це особа (фізична чи юридична), яку конкретна держава вважає «своєю» для цілей оподаткування. Резиденти це ті, на кого поширюється податкова юрисдикція цієї держави, а резидент України це насамперед статус, закріплений Податковим кодексом, а не автоматичний наслідок громадянства чи постійної реєстрації місця проживання.
Узагальнено, резидент – це людина, яка проживає в цій державі на постійній основі. Але очевидно, що навіть таке просте пояснення викликає купу питань. В сучасному світі чимало людей пересуваються планетою регулярно, дехто місяцями проживає в різних куточках світу, як от деякі з наших айтівців, що до великої війни взимку тимчасово переїздили на Балі чи до Тайланду. Ще складніша справа з трудовими та, особливо, вимушеними мігрантами. Останні вже понад два роки проживають за межами України.
Зверни увагу – статус резидента країни не тотожній громадянству, а також не тотожний місцю фактичного проживання чи реєстрації. Це три різні юридичні категорії, кожна з яких регулюється окремим законодавством: про громадянство, про реєстрацію місця проживання та Податковим кодексом України.
Податковий кодекс України (пп. 14.1.213) дає доволі чітку інструкцію з визначення резидентства – критерії застосовуються не одночасно, а послідовно, один за одним, доки не знайдеться однозначна відповідь. Так, резидентами України є:
- Усі без винятку юрособи, що утворені в України та працюють за її законодавством.
- Усі дипломатичні та консульські представництва за кордоном.
- Фізособи, що мають місце проживання в Україні.
Але далі починаються складнощі. Людина може мати місце проживання й в іншій країні, що є актуальним для щонайменше 4 мільйонів українців, що користуються «тимчасовим захистом» в ЄС. Важливо розуміти, що сам факт оформлення тимчасового захисту чи тривалого проживання за кордоном – тимчасового чи вже багаторічного – не означає автоматичної втрати статусу резидента України. Цей статус визначається сукупністю критеріїв, а не однією ознакою.
В такому випадку податковий кодекс рекомендує нам використовувати наступний критерій визначення: центр життєвих інтересів. Під останнім законодавство розуміє більш тісні особисті та економічні зв’язки в Україні. Скажімо, якщо українка продовжує працювати на українську компанію, проживаючи в Польщі, вона однозначно буде вважатися резидентом України. Але все знову ускладнюється, якщо ані роботи, ані численних родичів в Україні в людини немає. А сама вона живе на соціальну допомогу від іноземної держави, ходить на мовні курси та намагається влаштуватися на роботу.
Не допоможе тут і правило 183 днів – якщо визначити резидентство за першими двома критеріями не вийшло, постійним місцем проживання вважається країна, де людина перебуває більше півроку впродовж 365 днів. Та навіть це правило – лише один із критеріїв у черзі, а не самостійна підстава для висновків: сам факт перебування за кордоном понад 183 дні ще не означає автоматичної втрати українського резидентства, якщо попередні критерії – місце проживання чи центр життєвих інтересів – вказують на Україну.
«Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності», – намагається допомогти нам податковий кодекс. Але і це тлумачення залишає багато питань.
Тим більше, що країни мають дуже схожі критерії визначення резидентства. І кожна з них зацікавлена визнати людину, що проживає в неї, своїм резидентом. Адже йдеться про сплату податків.
Менше з тим, у податковому кодексі є ще два критерії визначення. Перший доволі слабкий, адже його використання дозволяється лише у випадку, якщо усі попередні способи визначити резидентство не спрацювали. В такому разі громадянство України стає достатнім критерієм для визнання людини резидентом України. До слова: законодавство не забороняє громадянам України ставати податковими нерезидентами, якщо вони справді переїхали для постійного проживання в іншу державу. Підтвердженням цьому слугує не сама дата перетину кордону, а сукупність ознак – відсутність житла, бізнесу й основних доходів в Україні та наявність постійного житла, роботи й сім’ї за кордоном.
Другий критерій набагато сильніший. Процитую його: «Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Податковим Кодексом України, або її реєстрація як самозайнятої особи», – йдеться у документі. Тож якщо ти ФОП, хоч і понад два роки живеш у Німеччині, ти все одно є резидентом України в розумінні податкового кодексу.
Хто такий нерезидент
З усього зазначеного вище тобі, певно, вже зрозуміло, що нерезидент України – це людина, що на постійній основі проживає в іншій державі та визнається її резидентом. Нерезидент – це антипод резидента, що сплачує податки в іншій державі. Простими словами, особа, яка для цілей оподаткування пов’язана не з Україною, а з іншою державою. А нерезиденти це завжди дзеркальне відображення тих самих критеріїв – місця проживання, центру життєвих інтересів і реєстрації, тільки застосованих на користь іншої країни. Як і резидентство, статус нерезидента не залежить від громадянства: іноземець, що живе та працює в Україні, може стати її податковим резидентом, а громадянин України, що реально переїхав за кордон, – податковим нерезидентом власної країни.
Давай підсумуємо. Резидентство України – це не послідовність ознак: спочатку місце проживання, потім центр життєвих інтересів, і лише за неможливості визначити статус за ними – кількість днів за кордоном чи громадянство. Тож не варто робити висновок про власний статус лише на основі того, скільки днів проведено поза Україною, – набагато важливіше, де зосереджені житло, робота, бізнес і сім’я людини. Якщо в людини залишається активне ФОП, нерухомість чи постійна робота на українську компанію, вона, як правило, залишається резидентом, навіть проживаючи за кордоном роками – і тимчасово, і вже довгий час. Якщо ж основні зв’язки – сім’я, дохід, житло – дійсно перемістилися в іншу країну, людина може на законних підставах вважатися нерезидентом, незалежно від громадянства. Резидент це хто? Перш за все – не питання паспорта чи прописки, а питання того, з якою державою людину пов’язують її реальні життєві та фінансові інтереси. У більш складних випадках тобі знадобиться допомога юристів, що спеціалізуються на тонкощах міжнародного податкового права, та які додатково вивчать міждержавні угоди країн, на статус резидента яких ти претендуєш.
