Згідно даних дослідження, опублікованого в авторитетному Nature, у допандемічному 2019 році частка світового туризму у глобальних викидах CO2 сягнула 8,8%
Туризм – одна з галузей світової економіки, що розвивається найбільш динамічно. В період з 2009 по 2019 рік обсяг туристичних послуг, оцінений у грошах, зріс з $3,5 трлн до $6,0 трлн. Це еквівалентно щорічному зростанню на 5,5% і значно перевищує середньорічні показники зростання глобальної економіки.
При цьому ж саме туризм є одним з ключових джерел викидів парникових газів, з якими зараз намагаються боротися усі розвинені країни. Щоб заробити лише 1 долар у туризмі, потрібно викинути у повітря 1,02 кг парникових газів, підрахували науковці. Наскільки це багато? Для порівняння: у сфері послуг на один зароблений долар в середньому припадає в 4 рази менше викидів парникових газів. А загалом в світовій економіці показник складає 0,77 кг/$.
Звідки цифри?
Звісно, усі наведені показники є результатом збору численних даних та побудови на них математичних моделей. Тож навіть якщо вони не є абсолютно точними, довіряти ним можна.
Це може шокувати, але 2019 року туризм, як галузь, «виробила» 5,2 гігатон CO2. Значна частина з них була вироблена транспортом – 1,8 Гт. З яких на літаки припала більша половина (52%), а на автівки ще 18%.
Ще 2,5 Гт викидів – це так звані непрямі викиди: 34% від комунальних підприємств, 14% від нафтопереробної промисловості.
Боротися з парниковими газами, звісно, справа благородна. Але що робити з грошима? Туризм є значною часткою національних доходів багатьох країн. Не домінуючою, але суттєвою та важливою. Він годує мільйони сімей у всьому світі, включно з не надто заможними країнами. Тож у питаннях екології не варто забувати й про інші цілі сталого розвитку.
Менше з тим, якого результату можна було б досягти, якби люди стали менше подорожувати? Відповідь на це питання дає інший, вже проведений людством експеримент: масштабні локдауни під час пандемії 2020 року. Автори роботи підрахували, що різке скорочення туризму того року скоротило викиди вуглецевого газу від туристичної галузі до 2,2 Гт. Це дві третини від усього скорочення викидів того року.
Що з тим робити?
Автори роботи, говорячи про ймовірні способи боротьби з такою навалою парникових газів, розмірковують суто гіпотетично.
По-перше, вони відзначають, що найбільший внесок у аж настільки серйозне зростання галузі зробило поступове збільшення заможності громадян, особливо у найбільш населених КНР та Індії. По-друге, важливим чинником є загальне зростання чисельності населення. Очевидно, що боротися ані зе пршою, ані з другою причиною ніхто й не подумає.
Так само, малоймовірно, що країни, які агресивно підтримують сферу туризму як джерело національних доходів, пристануть на пропозиції обмежити туризм як такий. Хоча, підрахували автори роботи, якщо б лише 20 найпривабливіших туристичних напрямів зростали бодай трохи повільніше, лише на 1% меншими темпами від фактичних показників, в період з 2009 по 2019 рік викиди від туризму не тільки б не зросли, а навіть скоротилися б. Насамперед завдяки розвитку сучасних технологій, на кшталт електротранспорту.
Але треба бути відвертими: навіть такий сценарій не є реалістичним. Жодна країна не буде пручатися збільшенню туристичного потоку.
Тож що можна зробити? На жаль, відповіді на це питання за поточного розвитку технологій не існує. Найбільший внесок в «туристичні» викиди робить авіатранспорт. А тут серйозними технологічними проривами, що змогли б запропонувати альтернативне спалюваному паливу джерело рушійної енергії, поки навіть не пахне.
Та все ж робити щось треба. І зацікавлені в тому мають бути зокрема й ключові країни-бенефіціари розвитку туризму. Один з можливих заходів – встановлення податків на викиди CO2 на глобальному рівні. У такому випадку, наприклад, подорожі літаками стануть більш коштовними, відтак люди користуватимуться цим видом транспорту менше.
Але чи зможе світ домовитися, та чи насправді це найкраще рішення? Залишу це питання відкритим.
