Що таке банк емітент?
Складні та незрозумілі слова із специфічного термінологічного арсеналу банкірів та економістів часто лякають пересічних громадян. Усі ці акредитиви, купони, складні проценти й справді виглядають не надто дружньо. Та на щастя у житті простого українця вони зустрічаються вкрай нечасто. Чого не скажеш про термін емітент, який чи не кожен день можна зустріти в статтях журналістів, Youtube-роликах блогерів та, звісно, у повідомленнях на наших смартфонах, коли картка відмовляється сплачувати за покупку. Та за складним словом ховається вкрай проста сутність.
Банк емітент – це фінансова установа, що здійснила випуск твоєї картки. Латинське слово emissio в прямому перекладі українською означає випуск. Відтак емітент – це той, хто випускає. У фінансовому світі емітентом може бути не тільки банк, а емісія може бути не тільки картковою. До прикладу, Національний банк України є емітентом гривні, до того ж має на це ексклюзивне право. Емітентом акцій акціонерної компанії є сама компанія. А Укрпошта регулярно здійснює емісію марок, хоча поштові компанії не зловживають цим терміном та здебільшого просто «випускають» філателію.
Що таке емітент картки?
Відтак у звичайному житті кожен з нас найчастіше стикається з терміном емітент саме у «картковому» сенсі. Напевне тобі траплялося отримувати повідомлення «зверніться до емітента своєї картки». Отримати його можна у кількох випадках:
- При спробі отримати готівку з картки в банкоматі;
- Спробі підв’язати картку до електронного гаманця Google Pay чи Apple Pay, або до якогось сервісу на кшталт Netflix чи застосунку таксі;
- На касі супермаркету з екрану POS-терміналу;
- В платіжному терміналі при спробі поповнити картку.
Якщо не розуміти, хто такий емітент, така вимога може поставити в дуже незручне становище. Та, повторюся, все неймовірно просто! Емітент картки – це банк, що її випустив. Тобто логотип якого зазначено на картці.
Навіть у кобрендингових проєктах, коли банк разом з мережею магазинів випускає картку під її лого, він зобов’язаний зазначити й свій – це пряма вимога Національного банку. Тобто, щоб звернутися до емітента твоєї картки, достатньо перевернути її та зателефонувати у службу підтримки – телефон зазвичай вказують саме на звороті.
Причиною отримання такого повідомлення може бути чимало причин. Від забороненої з міркувань безпеки операції, наприклад, коли ти намагаєшся підв’язати картку до закордонного сервісу у той час, коли закордонні операції в принципі не дозволені поточними налаштуваннями. Аж до простого браку необхідної суми коштів на картці чи невідповідності її типу до вимог надавача послуг. Скажімо, компанії з оренди авто вимагають від платників надання кредитної картки, а клієнт намагається здійснити оплату дебетною (платіжною) карткою.
Функції банку-емітента
Банк емітент картки перш за все відповідальний за випуск, підтримку та обслуговування платіжних карток. При цьому саме він залишається власником такої картки (але не грошей на ній). Відтак, кажучи «власник картки», коректно розуміти саме банк-емітент.
Зважаючи на зазначену обставину, емітент картки може вимагати від клієнта, якому така картка надана у користування, виконання низки вимог. Більшість з них стосуються безпеки коштів на рахунку самого клієнта. Наприклад, банк-емітент забороняє повідомляти пін-код стороннім особам, наполегливо просить не повідомляти нікому одноразові паролі тощо.
Крім того, наприклад, емітент не дозволяє передавати картку третім особам, навіть якщо йдеться про члена сім’ї або власну дитину. Звісно, банк жодним чином не може дізнатися, що саме за цю покупку в магазині карткою розрахувалася дружина тримача картки, а не він сам. Тому це правило досить часто порушується й майже ніколи не стає причиною якихось покарань з боку банку. Хоча більшість фінустанов у правилах користування картками прямо зазначають, що максимальною санкцією за порушення встановлених вимог може стати блокування картки, на практиці ця норма майже ніколи не застосовується.
