Певно, тобі доводилося чути про теорію Безумовного базового доходу – концепцію, за якої держава, як адміністратор, виплачує усім без винятку громадянам щомісячну зарплату. Вона не надто велика, проте її цілком достатньо, щоб людина могла прожити місяць, не хвилюючись про їжу та інші базові потреби.
Як це не дивно, концепція далеко не нова. Деякі дослідники вважають, що прототип безумовного базового доходу (ББД) вперше застосував Цезар, коли роздав воїнам по 100 денаріїв. Та навіть якщо це не так, ідея запровадження ББД активно дискутувалася починаючи з XVIII століття. Коло її прихильників швидко зростало під час промислової революції через побоювання втратити значну частину робочих місць. А в останні кількадесят років концепція взагалі очолила хіт-парад соціально-економічних теорій.
В тому немає нічого дивного: автоматизація та цифровізація вбивають професії одна за одною. Людство ще не звикло до думки, що автоматично пілотовані автівки незабаром залишать без роботи майже 50 мільйонів професійних водіїв, для яких кермо є єдиним джерелом доходу. Як штучний інтелект обіцяє відправити на біржу праці бухгалтерів, дизайнерів, копірайтерів і ще з десяток професій.
Відтак ідея ББД протягом останніх кількох десятиліть не просто набула неабиякої популярності, а й стала джерелом натхнення для сотень і тисяч науковців, які продовжують вивчати реальні наслідки запровадження системи на базі понад двох десятків «живих» польових експериментів.
Звичайний популізм
Тебе це може здивувати, проте голосування на референдумі за запровадження в країні базового доходу, який пройшов у Швейцарії 2016 року, виявило різкий негатив щодо ідеї. 78% громадян проголосували проти.
Опитування, що були проведені пізніше, показали, що причиною стало нерозуміння людей, звідки на таку ініціативу візьмуться гроші. Швейцарія – дуже багата та дорога країна з високим рівнем життя. За оцінками, 2016 року лише близько 10% населення могли б отримати зиск від запровадження ББД. Тобто отримувати більше грошей щомісяця. Решта громадян резонно припустила, що безумовний базовий дохід завершиться банальним перерозподілом: в тих, хто заробляє більше, братимуть більше податків, щоб забезпечити виплати для бідних.
В таких роздумах справді є здоровий глузд. Наприклад, щоб запровадити ББД в Україні для 30 мільйонів громадян (оцінка умовна, адже надійних джерел даних щодо населення наразі немає) на рівні 20 000 грн на місяць, потрібно 7,2 трильйони гривень на рік. Це вчетверо більше, ніж наша країна планує зібрати до бюджету 2024 року.
В цьому контексті окремі експерименти, які було проведені низкою країн, навряд чи можна вважати надійним аргументом. Так, майже всі вони заперечили більшість негативних наслідків від запровадження концепції, проте проводилися вони обмежений час та на обмежених територіях. Що суттєво знижувало їхню вартість.
В масштабах країни, навіть найзаможнішої, реалізація ідеї виглядає надто складною задачею, якщо радикально не змінювати податкові правила та структуру бюджетних видатків.
Майбутнє людства
Прихильників концепції, щоправда, ці аргументи не надто бентежать. Причому таку поведінку складно пояснити сліпою вірою в її життєздатність, адже кожен їхній контраргумент підкріплено серйозними емпіричними даними, отриманими під час польових досліджень.
Скажімо, експерименти не змогли підтвердити тезу, буцімто ББД демотивує громадян ходити на роботу. Справді, невеличке – в межах 5% – скорочення працевлаштованих серед учасників експериментів фіксувалося у більшості досліджень. Але при більш глибокому аналізі з’ясовували, що падіння показнику відбувалося здебільшого завдяки жінкам з маленькими дітьми та підліткам. Перші кидали роботу, щоб присвятити більше часу дитині. Другі – навчанню, оскільки робота в їхньому випадку була лише джерелом важливого додаткового доходу для незаможної сім’ї.
Інші дослідження виявили, що дорослі учасники експерименту присвячували значно більше часу навчанню та здоров’ю. І зовсім не тому, що кинули роботу. Базовий дохід суттєво покращив психологічний стан, додав впевненості у майбутньому, знизив тривожність. Люди просто почали інакше сприймати своє поточне життя, приділяти менше уваги дріб’язковим проблемам та більше дивитися в своє майбутнє.
Низка досліджень продемонструвала надійне зменшення захворюваності серед учасників експерименту на 27%. Причини можна шукати як у наведених вище психологічних особливостях, так і у зростанні різноманіття та якості харчування, більш активному способу життя тощо.
Подібні дані дають прихильникам концепції серйозну академічну базу для аргументованої дискусії. Дивіться, кажуть вони, запровадження ББД не призводить до безробіття. Натомість країна може зекономити на охороні здоров’я та безпеці, адже злочинність теж знижується.
Замість резюме
Але ключовим аргументом на користь безумовного базового доходу, звісно, залишається цифрова революція. Людство вкрай занепокоєне, що технології вже незабаром залишать значну частину жителів планети без роботи. Наскільки релевантними ситуації є такі застереження – сказати неможливо. Якщо спиратися на досвід промислової революції, жодної катастрофи розвиток технологій людству не приніс. А кожна «вбита» професія замінювалося новою.
Чи будуть такі тенденції актуальними під час сучасної трансформації, оцінити важко. Ймовірно, роботи та алгоритми зрештою все ж залишать без роботи сотні мільйонів людей. А, можливо, для них знайдеться більш продуктивне та цінне застосування. Відповіді на ці питання може дати лише час.
А поки науковці та мрійники продовжують сперечатися щодо актуальності безумовного базового доходу, бізнес намагається вирішити проблему дефіциту кадрів. За даними Європейського управління праці (EURES) 2023 року в Єврозоні як гостро-дефіцитні позначалися щонайменше 38 професій. Здебільшого йдеться про суто робітничі спеціальності. Європі бракує водіїв вантажівок та автобусів, столярів, зварювальників, бетонярів, інженерів-будівельників, штукатурів. В ціні електрики та доглядальники, кухарі та офіціанти, лікарі та психологи, сантехніки та пекарі, а також програмісти.
Як видно, розвиток технологій та цифровізація для більшості з них не представляють жодної загрози.
