10 серпня 2023 року на офіційному сайті Національного банку було оприлюднено без перебільшення революційний документ - Концепцію відкритого банкінгу в Україні. Багатьом він може здатися занадто рамочним, й це здебільшого буде справедливо. Проте й конкретики в документі вистачає. А головне – він містить цілком чіткі дати запровадження Open Banking в Україні.
Два слова про Open Banking
Щоб не перевантажувати зайвими в даному випадку технічними подробицями, зосередимось на найголовнішому – найбільш прикладних з точки зору споживача речах.
Концепція Open Banking в самому широкому сенсі наділяє власника рахунка ексклюзивним правом розпоряджатися інформацію про цей самий рахунок. Людською мовою це означає, що клієнт банку має беззаперечне право самостійно вирішувати, коли, як, в якому обсязі та з ким він може ділитися даними про гроші на своєму рахунку. Та правом вільно розпоряджатися коштами. А банк, чи інша фінустанова, що обліковує рахунок, за цією логікою лише виконує вказівки власника рахунку.
На перший погляд може здатися, що ця концепція мало відрізняється від підходів сьогодення, але різниця разюча. Разом із побудовою відповідної цифрової інфраструктури, така зміна призведе до появи радикально нових фінансових послуг та збільшення свободи для споживачів.
Наприклад, клієнт зможе керувати усіма своїми рахунками в усіх банках, де вони тільки є, із одного мобільного застосунку. Більше не треба буде переказувати гроші з однієї картки на іншу, бо в банку А сплатити комуналку дешевше, ніж в банку Б.
Open Banking дозволить побудувати принципово інші, набагато зручніші платіжні сервіси. Ініціювати на боці провайдера послуги регулярну оплату. Отримувати миттєві рішення по кредитах, обирати, відкривати та поповнювати найвигідніші депозити у пару кліків.
Додатки, що дозволяють керувати сімейним бюджетом вийдуть на абсолютно новий рівень. Оскільки такий застосунок зможе в режимі 24/7 «бачити» усі транзакції клієнта в усіх банках.
Насамперед клієнт
Та не слід лякатися аж такої свободи. Без дозволу власника рахунку банк не матиме права розкривати інформацію про нього чи його рахунок. Презентована Нацбанком концепція це чітко проговорює: власником даних є клієнт.
Відтак тільки він може вирішувати кому, коли, в якому обсязі та на який період надавати дозвіл на доступ до даних про кожен свій окремий рахунок. Концепція передбачає створення трьох ймовірних станів таких дозволів.
- Одноразовий дозвіл. Наприклад, для проведення разового платежу чи передачі даних про залишок коштів на рахунку третій особі.
- Тимчасовий дозвіл. Скажімо, для регулярного списання коштів на користь енергокомпанії, чи перерахування кишенькових дитині. Строк дії такого дозволу зможе встановлювати власник рахунку. Але максимальний «термін придатності» планують обмежити 180 днями.
- Відкликаний дозвіл. Із назви зрозуміло, що концепція передбачає можливість не тільки надати дозвіл, але й відкликати його з боку клієнта у будь-який момент.
Скільки це коштуватиме?
Базові послуги для усіх учасників системи мають бути безкоштовними. Серед таких ініціювання разового платежу, отримання балансу конкретного рахунку, історії транзакцій за останні 30 діб за конкретним рахунком, підтвердження доступності коштів на рахунку.
Більш складні послуги, як от ініціювання регулярного платежу, або пожиттєва виписка по операціях за рахунком, потребуватимуть оплати. Не обов’язково споживач матиме платити за них напряму. Наприклад, розробник мобільного застосунку може брати з нього щомісячну платню. Та за рахунок неї розраховуватись з іншими учасниками Open Banking за надання інформації. У будь-якому разі навряд чи такі операції будуть занадто коштовними.
Коли чекати дива?
За планами Національного банку, повністю завершити роботу над створенням екосистеми Open Banking планують за два роки. Може здатися, що це занадто довго. Але слід зважати, що в розробці та побудові системи, з якою зможуть працювати усі без винятку банки, фінустанови, поштові оператори та інші компанії, прийматиме участь не тільки НБУ.
Та й термін «система» навряд чи можна вважати коректним у застосуванні до Open Banking. Адже не йдеться про якийсь конкретний сервер чи програмне забезпечення. Скоріше це децентралізоване інформаційне поле, в якому можуть обмінюватися даними численні програмні рішення. Звісно, за попередньої згоди на це власника цих даних – споживача.
Задача регулятора при цьому задати загальний тренд, встановити технічні вимоги, щоб розробки різних учасників у підсумку могли працювати одна з одною. До речі, оприлюднена концепція – це перший важливий крок у цьому напрямку.
Й на останок. Open Banking – не українська вигадка. В цьому сенсі ми доволі сильно відстали від низки розвинених країн, напрацювання яких, до речі, й лежать в основі обнародованої концепції. Їх досвід доводить, що альтернативи концепції Open Banking з точки зору зручності споживачів не існує. Тож набираємося терпіння та працюємо над українським відкритим банкінгом.
