7 червня в авторитетному науковому виданні Cell Reports було опубліковано масштабний труд міжнародної групи вчених, до якої увійшли представники Канади, США, Швеції, Австралії та Південної Африки. В роботі під назвою «Використання базового доходу для створення сталого майбутнього без бідності» вони провели ретельний аналіз та доводять: безумовний базовий дохід (ББД), запущений для всіх 7,7 мільярдів жителів планети, потенційно може збільшити глобальний ВВП на короткостроковому горизонті до +130%.
Але навіть запуск локальних програм для населення найменш заможних країн (близько мільярда жителів), принесе до +38,6% зростання світового ВВП. За підрахунками науковців, кожен витрачений таким чином долар зрештою за ланцюжком доданої вартості принесе до $7.
Боротьба з бідністю, як екологічний драйвер
Погоджуся – висновки дуже сміливі. Проте слід зуважити, що наведені цифри є верхньою межею розрахованого коридору позитивного впливу. Нижня його межа за обох сценаріїв виглядає набагато скромнішою. Точніше навіть близькою до нуля: 0,82% та 1,16% відповідно.
Це можна було б вважати вироком для всієї ідеї. Якщо діапазон ймовірностей настільки значний, може взагалі не слід братися за справу? Але перш ніж дійти такого висновку, давай розберемося, звідки взагалі у науковців взялася цікавість до настільки масштабного проєкту. Бодай у вигляді експерименту подумки.
В резюме до статті вони наводять кілька прикладів застосування безумовного базового доходу в окремих регіонах бідних країн, що значно покращили безпекову та екологічну ситуацію в регіоні. Скажімо, 2008 року в Індонезії була запущена «Програма сімейних надій». Її бенефіціари – найбідніші сім’ї з сільських регіонів – почали отримувати щоквартальну фінансову допомогу в розмірі до 20% від їхнього фактичного споживання. Не зовсім «безумовну». В обмін на гроші вони зобов’язалися слідкувати за здоров’ям дітей та їхньою освітою. Загалом станом на 2012 рік платежі отримували 266 533.
Хоча програма і мала на меті лише суто соціальні функції, в регіонах, де вона реалізовувалася, радикально – до 50% – скоротилася вирубка лісів.
Остання проблема дуже гостро стоїть в Індонезії. З 2000 по 2012 рік країна втратила п’яту частину тропічних лісів та увійшла до одного з лідерів за рівнем викидів парникових газів. Великою мірою в тому винні саме бідні селяни: для них ліс, з одного боку, це джерело додаткового доходу, а з іншого – «бур’ян», що займає площі та обмежує сільське господарство.
Усіф Рашид Сумайла, провідний автор статті, вважає, що аналогічний підхід зміг би подолати іншу серйозну проблему – «шкідливого» рибальства, яке субсидується державами, оскільки в людей, для яких цей промисел є традиційним, просто немає іншого способу прогодувати свої сім’ї.
Нехай заплатять «шкідники»
Автори дослідження на цьому не зупиняються. Вони вважають, що їхня ідея може вбити одразу двох зайців: подолати бідність та врятувати планету. Як саме?
Щоб відповісти на це питання, давай познайомимося з їхньої пропозицією щодо фінансування глобального проєкту. За підрахунками науковців, щоб почати сплачувати ББД усім жителям найбідніших країн, потрібно віднайти $442 млрд на рік. Для планетарного масштабу занадобиться набагато більше – $41 трлн – тож залишимо цей варіант, як занадто важкий для реалізації.
З обмеженим сценарієм це дуже просто: достатньо запровадити податок на викиди вуглецевого газу. При ставці $70 за тону він щороку приноситиме $2,3 трлн. Такої суми вистачить, щоб почати сплачувати ББД не тільки населенню найбідніших країн, а й жителям держав із середнім рівнем доходів. А якщо піти ще далі, можна почати оподатковувати ще й усіх «забруднювачів» планети пластиком та іншими шкідливими речовинами.
Дослідники, щоправда, попереджають – вони не враховували ефект скорочення споживання викопного палива через додаткове оподаткування. Це очевидна слабка сторона моделювання. Але пробачимо їм цю прогалину, бо сміливість ідеї та її перспективи заслуговують на повагу.
Маю визнати, що загалом ідея виглядає утопічно. Це розуміють і автори роботи, але додають: надзвичайні часи вимагають надзвичайних дій. Сміливих кроків та нетривіальних рішень. Економіка світу змінюється. Хоч окремі країни з усіх сил намагаються зупинити прогрес та повернутися в минуле, навряд чи це можливе.
Запропоноване рішення вкрай важке для його ухвалення, не кажучи вже про його реалізацію на абсолютно всіх рівнях. Аж до фізичної передачі щомісячного платежу реципієнтам. Та потенційно ідея може вирішити масу проблем. Зменшити рівень бідності та злочинності, спрямувати зусилля найбідніших жителів планети на більш продуктивну діяльність, допомогти подолати демографічні кризи, відкрити доступ до освіти. Та ще й вирішити екологічну проблему.
