Національний банк у червні ухвалив рішення знизити облікову ставку на 0,5% до 13%. Більшість фінансистів очікували на такий крок регулятора, зважаючи на раніше зроблені ним заяви. Проте, зізнаюся, я не була впевнена саме в такому рішенні. І оприлюднені 24 червня підсумки дискусії 11 членів комітету з монетарної політики, що передували зниженню ставки, наочно продемонстрували, чому це рішення регулятора не було таким вже очевидним.
Інфляційний тиск зростає
Відзначу, що попри той факт, що 9 з 11 членів комітету проголосували за зниження ставки до 13%, вони чітко та однозначно бачать потенціал зростання інфляційного тиску. Травневий курсовий стрибок, дефіцит кадрів, що «драйвить» зарплати, вже проголосовані та тільки анонсовані заходи підвищення податків, зростання комунальних тарифів – все це зміщує баланс ризиків у бік прискорення інфляції.
Очевидно, що суто монетарними заходами вплинути на зростання адміністративно-регульованих цін не вдасться. Проте слід визнати, що сам факт зростання цін підсилює інфляційні очікування в населення. А це – найменш керований та один з найбільш вагомих інфляційних чинників.
Цей механізм працює надзвичайно просто: ти та мільйони інших українців бачать, що ціни зростають. І починають активно обмінювати наявні в них гроші на товари, поки ті не стали ще дорожчими. Підвищений попит штовхає ціни вгору і цикл замикається.
Додатково тиск починає проявлятися по «валютній» лінії. Реальна доходність гривневих депозитів (з врахуванням податків та інфляції) на якомусь етапі втрачає мотиваційний потенціал, зростає попит на валюту у якості інструмента заощадження. Що потенційно додає інфляції динаміки за каналом послаблення обмінного курсу гривні.
Наразі це лише опис механізму – поки він не реалізується в Україні. Інфляція за підсумком травня навіть нижче цільового коридору та прогнозів Національного банку. Тож і інфляційні очікування залишаються пригніченими, й реально дохідність депозитів та ОВДП додатна. Але ризик реалізації описаних сценаріїв існує. І він далеко не близький до нуля.
Добре розуміють це й члени монетарного комітету, навіть ті з них, хто проголосував за зниження облікової ставки у червні. Доказом цьому може слугувати й той факт, що регулятор не став зменшувати спред між облікової ставкою та ставками за тримісячними депозитними сертифікатами. На цю тему серед членів монетарного комітету розгорілася гаряча дискусія. Зрештою вирішили почекати й залишити поки все, як є.
Хороші новини
Лише один член монетарного комітету висловився за збереження ставки у червні на рівні 13,5%.
«На його думку, упродовж останніх місяців баланс цих ризиків (курсової стійкості та інфляції) скоріше погіршився. По-перше, посилився тиск на валютному ринку, погіршилися курсові очікування та зріс попит на готівкову валюту. По-друге, реалізація ініціатив з підвищенням податків виглядає високоімовірною та разом із підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги може мати досить значний внесок у інфляцію», – цитує його слова пресслужба Національного банку.
Знову ж таки, не можу сказати, що ця думка опинилася в меншості. Але більшість членів монетарного комітету все ж, схоже, оцінюють ризик такого сценарію не настільки серйозно. І ось чому.
Насамперед, звісно, вони кажуть про фактичну інфляцію, яка знову і знову, багато місяців поспіль виявляється нижчою за прогнози. При цьому деякі потенційно проінфляційні чинники в реальності уповільнювали динаміку зростання цін. Як от проблеми з електрикою, які під час попереднього періоду блекаутів призвели до рівно протилежного ефекту, через скорочення споживчого попиту.
Так само не до кінця очевидно, як вплине на інфляцію кадровий голод. Так, потенційно він має стимулювати зростання зарплат, темпи якого значно перевищуватимуть динаміку зростання економіки. З іншого боку, на локальному рівні ефекти можуть бути дуже несподіваними. Скажімо, фермери вже зараз часто змушені продавати зібраний врожай дешевше через банальний дефіцит водіїв, що можуть перевезти його до точок збуту. Особливо це актуально до продуктів, що швидко псуються, на кшталт фруктів та ягід. Тож в такому баченні ситуації теж є сенс.
Нарешті однозначним позитивом є відчутна консолідація західних партнерів щодо фінансової та збройної допомоги Україні. Попри те, що воєнні ризики залишаються стійкими та високими, значно вище прогнозів річної давнини, допомога лише посилюється. Чи буде її достатньо наступного року, сказати важко, особливо зважаючи на період політичної турбулентності в ЄС та США через виборний цикл, про що, до речі, теж згадували члени монетарного комітету. Але цього року скільки-небудь серйозних проблем з фінансуванням в України не прогнозується.
Що у підсумку? Одностайності щодо подальших рішень НБУ по обліковій ставці серед членів комітету немає. Семеро учасників дискусії бачать потенціал для зниження ставки до 12-12,5% до кінця року. Четверо впевнені, що можливостей для подальшого зниження ставки майже немає.
В чому погодилися усі члени комітету, так це у необхідності активно спостерігати за ситуацією в подальшому. Найближчими тижнями НБУ треба буде оцінити реальні реакції економічних агентів на ухвалені зміни та поточну ситуацію. Наступне засідання комітету з монетарної політики відбудеться 23-24 липня. До того часу буде опубліковано й оновлений деталізований макропрогноз, який може суттєво змінити думки членів комітету як в один, та і в інший бік.
