Українська економіка зростатиме щороку темпами до 7%, а ВВП на одну особу перевищить $15,5 тисяч – такі прогнози з посиланням на розрахунки НБУ днями розповсюдила низка ЗМІ.
Наведені цифри виглядають оптимістично та є результатом ретельного моделювання експертів монетарного відомства, тож сумніватися в їх релевантності з прогнозної точки зору не доводиться. Але чи насправді наведені цифри є настільки феноменальними?
ВВП України: 20 років без змін
Оптимістичний прогноз Національного банку справді передбачає суттєве прискорення економіки України вже у разі чіткого сигналу про вступ країни в ЄС. В інфляційному звіті за січень 2024 року, в якому і було розміщено невеличке дослідження європейського майбутнього нашої держави, прямо заначено: економічний ефект країни-кандидати відчували за кілька років до фактичного вступу держави до союзу.
«В країнах Центральної та Східної Європи, що приєдналися до ЄС у 2004 році, рівні продуктивності праці та ВВП на одну особу у 2003 році були в середньому на майже 10% вищі, ніж якби не було можливості вступу», – йдеться в аналітичній записці.
НБУ посилається на наймасштабніше розширення ЄС за всю історію його існування: 1 травня 2004 року до союзу вступили Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. При цьому ж насамперед регулятор спирається на дані Румунії та Польщі. З цими двома країнами він і порівнює Україну.
Це порівняння хоч і носить здебільшого «візуалізаційний» характер, тобто має на меті спростити сприйняття цифрових даних, насправді є дуже симптоматичним. Скажімо, Румунія та Україна у середині 90-x стартували з приблизно однакових показників номінального ВВП й рухалися абсолютно синхронно аж до 2004 року. Та й криві чисельності населення двох країн ідентичні. Якщо, звісно, не брати до уваги останні два роки, коли через велику війну в Україні сталася масштабна депопуляція.
На графіку номінального ВВП добре видно, що розвиток Румунії після 2004 року значно прискорився. Ймовірно, суттєве прискорення української економіки у 2010-2014 роках також частково пояснюється євроінтеграційними прагненнями. Які, щоправда, були зруйновані. А економічна криза 2014-2015 років відкинула нашу країну на 10 років назад.
Ще менш оптимістично виглядає графік ВВП двох країн в перерахунку на чисельність населення. Відставання України від Румунії почалося на початку 90-х і ще до серії масштабних економічних та політичних криз сягнуло двократної різниці. За підсумком 2021 року ВВП на одну особу в Румунії був втричі більший, ніж в Україні.
Українське економічне диво
Чому ці цифри так важливі? Повернемося до інфляційного звіту: «За помірного сценарію з частковими реформами ВВП України на одну особу у 2033 році перевищить $10 тис. Це становить менше 70% від рівня Румунії у 2021 році. За умови сприятливого сценарію ці показники зростуть до майже $15,5 тис. та більше 100% відповідно».
Як видно, навіть оптимістичний прогноз НБУ передбачає, що Україна наздожене Румунію лише за 10 років. Але не Румунію зразка 2033 року, а країну, якою вона була 2021 року.
І це при тому, що оптимістичний сценарій передбачає швидкі та радикальні реформи, включно з судовою реформою та фактичним подоланням корупції. А також поверненням усіх без винятку 6,3 мільйонів вимушених мігрантів.
Базовий сценарій передбачає не настільки ефективне реформування, повернення 4 мільйонів мігрантів (при цьому чисельність населення у 2033 році становить 32,5 млн) та щорічне зростання ВВП на 3,9%. За такого прогнозу Україна не зможе наздогнати «позавчорашню» Румунію навіть через 10 років.
Тривале економічне зростання темпами 7%-9% на рік в економічній історії називають економічним дивом. Скажімо, Китай з 1978 по 2013 роки зростав в середньому на 9,5% на рік. Італія у 1959-1962 роках приростала на 6%-7%. А японське економічне диво характеризувалося зростанням економіки щороку на 9% у 1952-1963 роках. Тож за інших рівних 7-відсоткове річне зростання ВВП цілком підпадає під поняття «економічне диво».
Але, по-перше, для досягнення цієї мети замало лише одного вступу країни в ЄС. Навіть за умови перемоги України у війні з росією просто сьогодні, для динамічного зростання потрібні швидкі та радикальні реформи. По-друге, чи можна вважати дивом зростання темпом 7% на рік країни, яка через численні кризи та повномасштабну війну економічно еквівалентна країні 20-річної давнини? Чи нам можна й треба мріяти про зростання вдвічі більшими темпами?
