Наприкінці минулого тижня ЗМІ облетіла гучна новина, яка швидко стала головною темою розмов серед банкірів - парламентський комітет з питань фінансів, податкової та митної політики розпочав підготовку законопроекту про додаткове оподаткування чистих процентних доходів або надприбутків банків.
Фундаментальна помилка
Простежити шлях народження цієї ідеї нескладно. Українське суспільство та ЗМІ вже більше року обговорюють величезні показники прибутку банківської системи. З періодичністю раз на місяць, одразу після публікації агрегованої статистики НБУ, дискусія про мільярдні доходи банків в умовах війни розгоряється з новою силою.
Дістається і Національному банку, який тривалий час утримував високу облікову ставку та дозволяв банкам розміщувати вільну ліквідність у депозитних сертифікатах з прибутковістю, яка дорівнює обліковій ставці. Саме цей інструмент є однією з головних причин високої прибутковості банківської системи.
Зрозуміло, що 67,7 мільярда гривень прибутку, який 65 банків отримали за перше півріччя 2023 року, не можуть залишити байдужими простих людей. Якщо не вникати в суть того, що відбувається, не дивитися в майбутнє, а просто оцінювати «голу» цифру, в голові мимоволі народжується стара комуністична ідея – відібрати і поділити. Однак стратегічно це дуже небезпечна гра. І ось чому.
Звідки гроші
Щедрість Національного банку, яка є основою банківських заробітків воєнного часу, не є благодійним проектом. Весь дизайн монетарної політики, включаючи запуск тримісячних депозитних сертифікатів з прибутковістю на рівні облікової ставки, мав лише одну мету: абсорбувати з економіки «зайві» гроші і тим самим уповільнити інфляцію. Яка за підсумками 2022 року досягла 26,6%.
На шляху до цієї мети Національний банк не лише «обдаровував» банки можливістю заробити на депозитних сертифікатах. Чимало турбот ринку завдало підвищення норм резервування щодо залишків на поточних рахунках. Та й торішнє різке підвищення облікової ставки змусило сильно понервувати багато банків.
Але навіть якщо абстрагуватися від цих деталей і поглянути на гучні цифри прибутку трохи уважніше, з'ясується, що більшу частину зі згаданих 67,7 млрд грн заробили чотири держбанки. Приват, Ощад, Укрексім та Укргазбанк сумарно отримали у першому півріччі 41,2 млрд грн прибутку.
Це важливе зауваження. Держава як власник цих банків цілком може розраховувати на отримання якщо не всього, то принаймні значної частини цього прибутку у вигляді сплачених дивідендів. А якщо так, який сенс у створенні ще одного податку?
Приватні банки за той же період отримали прибуток у розмірі 8 млрд. грн. З цієї цифри понад половину (5,3 млрд грн) заробили ПУМБ та Універсал банк. Частка невеликих банків дуже незначна. І застосування податку до них не лише не вирішить жодного державного завдання, а й створить потенційну проблему. До речі, у Чехії є такий податок, але він не застосовується до невеликих банків.
Віртуальні гроші
Але це ще не все. Досить просто рахувати чийсь прибуток, не звертаючи уваги на безліч складних обставин. За даними НБУ, з березня по грудень 2022 року обсяг непрацюючих кредитів загалом по банківській системі зріс на 127 мільярдів гривень. Наприклад, у Приватбанку, який заробив половину від усього прибутку банківської системи у першому півріччі, із трьох кредитів не обслуговуються два.
У якихось банках ситуація трохи краща, у якихось – трохи гірша. Але загалом зростання NPL після початку війни – загальна для всіх проблема. Вона з'їдає капітал, що неодмінно вимагатиме докапіталізації в найближчому майбутньому. Приватні банки шукатимуть гроші в акціонерів, державні знову проситимуть їх у країни. Прибуток, який наразі отримує банківська система, частково знімає цю проблему. Адже зароблене можна направити на докапіталізацію.
Здоров'я банків – здоров'я економіки
Тобто прибуток, який сьогодні отримують банки, є життєво важливими ліками. Якщо хочемо зберегти банківську систему, категорично не можна їх відбирати.
А зберегти банківську систему критично важливо. Торік Бен Бернанке, Дуглас Даймонд та Філіп Дібвіг здобули нобелівську премію з економіки, показавши, чому не можна допускати краху банків у кризові періоди. Можна не вірити банкірам, викриваючи їх у надмірній жадібності. Але навряд чи варто звинувачувати нобелівський комітет у некомпетентності чи упередженості.
Війна закінчиться і Україна має пройти складний шлях відновлення. Без здорової та міцної банківської системи зробити це буде вкрай важко. Так, сьогоднішній виклик набагато складніший. Але й про майбутнє забувати не варто.
Наздогнати потяг
Навіть якщо забути про все, що було сказано вище, і просто рахувати мільярди прибутку, які одержують банки, ідея з додатковим оподаткуванням очевидно запізнилася. Національний банк розпочав поетапне зниження ставки, в результаті вже зараз падає маржинальність. Немає жодних сумнівів, що регулятор продовжить знижувати ставку в найближчому майбутньому. Значить, вже зовсім скоро про всі ці мільярди можна буде забути.
На мій досвід всі подібні ініціативи, яка б країна їх не запускала, здебільшого є чистим популізмом. Вони не дають очікуваних результатів. Швидше за все, подібна доля чекає і на цю ідею.
Я щиро сподіваюся, що у законодавців вистачить здорового глузду не запроваджувати жодних додаткових податків для банків. Але якщо це станеться і він буде запущений з 1 січня 2024 року, як про це кажуть автори ініціативи, швидше за все про жодні 10 мільярдів додаткових надходжень до бюджету вже говорити не доведеться. Виходить, що поставленої мети ініціатива швидше за все так і не досягне, а проблем банкам та економіці в цілому створить дуже багато.
