9 жовтня 2023 року Шведська королівська академія наук присудила премію імені Альфреда Нобеля з економічних наук американці Клаудії Голдін. «За дослідження ролі жінок на ринку праці», - йдеться в повідомленні Нобелівського комітету.
Ця новина широко розійшлася світовими ЗМІ. Та, мабуть, не буде перебільшенням сказати, що з 8 мільярдів людей, що живуть на планеті, лише кілька мільйонів насправді розуміють, за що саме було присуджено Нобелівську премію з економіки 2023 року.
Клаудіа Голдін – шанована та знана вчена, що вивчає ринок праці та жінок у ньому вже понад 40 років. Вона опублікувала чимало важливих робіт, деякі з яких перевернули уявлення про працю жінок в самому широкому сенсі. Англомовна версія Wikipedia повідомляє, що до Нобелівської премії Клаудіа отримала щонайменше 13 інших престижних нагород за свої роботи. Я акцентую увагу на цьому, щоб одразу стало зрозуміло: цьогорічну Нобелівську премію вона отримала не за конкретну формулу чи закономірність. А за 40 років важкої праці, численні дослідження та публікації.
Зайнятість не залежить від економічного зростання
А тепер до справи. В релізі, що було опубліковано Нобелівським комітетом, зазначаються кілька важливих відкриттів Клаудії Голдін. Одне з них спростовує очевидну для багатьох тезу, начебто у міру економічного зростання збільшується й частка зайнятих жінок. В «аграрну» доіндустріальну епоху частка жінок, зайнятих продуктивною працею, становила майже 60%. Але в процесі індустріалізації вона знизилася до менш ніж 20%. І лише до сьогоднішнього дня вийшла на показники 200-річної давнини.
Пояснення цьому феномену напрочуд просте. До індустріалізації жінки брали значну участь у «сімейному бізнесі», бо він був невід’ємною частиною сім’ї. Якщо сімейне фермерське господарство заробляло на життя вирощуванням овочів, жінка та чоловік (у багатьох випадках ще й діти, але зараз не про них) робили солідарний внесок у додану вартість, що створювалася.
В міру індустріалізації жінкам все важче було поєднувати класичну господарську роботу та бізнес. До того ж в суспільстві почала зростати вага так званих «шлюбних заборон» (оці всі «місце жінки на кухні» та інші), які набрали максимальної сили у 1930-х роках. Парадокс в тому, що до цього часу значно збільшився попит на жінок на ринку праці через зростання сфер послуг та освіти.
Та тиск суспільної думки, поняття «правильного» паттерну поведінки для жінок майже унеможливлювали гендерну рівність на ринку праці. Але слід коректно розуміти цю думку. Здебільшого тут йдеться не про «поганих чоловіків», а про соціальну пастку.
Клаудіа Голдін в одній з своїх робіт показує, що значна кількість дівчат того часу й сама будували плани на життя з огляду на класичну життєву стратегію. Відтак молоді жінки обирали професії та отримували освіту, що не потребували значних інвестицій часу. Навіщо, якщо за пару років все одно вийдеш заміж, народиш одну, другу, третю дитину та ще багато років будеш опікуватись ними? Тож навіть ті з жінок, що після усіх декретів вирішували повернутися до кар’єри, виявлялися непотрібними на ринку праці.
Чому жінки отримують менше грошей
Протягом другої половини минулого сторіччя ситуація почала різко змінюватися. Поява сучасних методів контрацепції, що дали змогу планувати народження дітей, залишаючи час для кар’єри, зміна параметрів соціальної угоди щодо ролі жінок та їх права на кар’єру призвели до збільшення частки працевлаштованих жінок до близько 50%. Але в чоловіків ця частка становить 80%.
І ще один парадокс: жінки в середньому мають кращий рівень освіти, сучасне законодавство у багатьох розвинених країнах забороняє встановлювати різну платню для жінок та чоловіків. Попри це в середньому жінки отримують на 10-20% меншу зарплатню, ніж чоловіки.
Клаудіа Голдін дає пояснення й цьому феномену. Справа у народженні дітей. До цього моменту, доводить вона, жодної різниці між чоловіками та жінками в оплаті праці немає. Але після народження дитини, жінки починають відставати. Навіть якщо йдеться про одну й ту саму професію та рівень освіти.
Знову ж таки, далеко не у всіх випадках йдеться про «патріархальну змову». Чимало жінок цілком свідомо роблять такий вибір. Змінюють роботу, що вимагає повного залучення, на таку, яку можна виконувати у пару вільних годин. Та все ж є чимало й тих, що зрештою стають заручниками «репродуктивної» праці.
Жінки рухають економіку
Останній термін – репродуктивна праця – не є безперечним. Та для пояснення він підходить найкраще. Репродуктивна праця – це фактично неоплачувана домашня робота: від приготування їжі та прання, до догляду за дітьми та їхньої освіти.
Не думаю, що українцям та українкам слід пояснювати, що в нашій країні здебільшого її виконують саме жінки, не отримуючи за це жодної платні. Це не погано і не добре – просто так є. Відтак виходить, що жінки все ж виконують роботу. Важку, надзвичайно важливу, не регламентовану жодними трудовими кодексами, не обмежену часовими межами та днями тижня.
Беручи відповідальність за таку роботу, добровільно чи ні, жінки таким чином дають можливість чоловікам працювати, створювати ВВП, розробляти інновації та отримувати Нобелівські премії.
Ні, я в жодному разі не хочу сказати, що усі жінки є жертвами патріархального суспільства. Комусь така філософія життя навіть подобається, щодо інших – усім їм все ж треба визнати, що за останні 50 років ситуація суттєво покращилася. Проте хотілося б, щоб й чоловіки, й жінки щонайменше почали дивитися на «репродуктивну» роботу, як на надважливу складову сучасної економіки. Так, вона не створює доданої вартості, бюджет не має з неї жодного зиску. Але репродуктивна робота одного вивільняє час для продуктивної роботи іншого. Або іншої. Адже домашню роботу виконують й чоловіки, ремонтуючи кран чи збираючи ікєєвське ліжечко для малечі.
А ще краще, щоб робота Клаудії Голдін стала кроком до омріяної «гендерної рівності» бодай на рівні сім’ї. Коли й чоловік, й дружина несуть солідарну відповідальність за хатні обов’язки. Від борщу до виховання дитини. Від вигулу собаки до домашньої бухгалтерії і сплати комуналки. Поважали та цінили репродуктивну працю одне одного та давали змогу обом розвивати кар’єру, працювати, творити та відпочивати.
А Клаудії Голдін – щирі вітання із заслуженою нагородою.
