Протягом 2022 року в Україні було зареєстровано понад 201 тисячу нових ФОПів. Це на 95 тисяч менше, ніж за рік до того, але, зважаючи на війну, результат аж ніяк не назвеш скромним. До того ж лише за перші два місяці цього року було зареєстровано 36,892 нових ФОПи, причому 51% з них відкрили жінки-підприємці, повідомляє Опендатабот.
Вже самі ці цифри демонструють незламність українського малого підприємництва. Звучить занадто пафосно, але це насправді так. І підтверджує цей факт одне цікаве дослідження, яке було проведено на замовлення ЄБРР за фінансування США та Швеції.
Експерти провели 150 телефонних та 16 офлайн інтерв’ю з представниками малого та середнього бізнесу з різних галузей та регіонів. Це досить невелика, але цілком репрезентативна вибірка, що дала змогу оцінити реальні настрої серед українських підприємців. І попри очевидний негативний вплив війни, загалом картина виглядає вельми оптимістично.
Втратили та набули
Згідно даних опитування, 57% підприємців продовжують працювати попри війну. Чи це багато? З одного боку, втрата країною 43% бізнесу – шокуючий результат. З іншого, зважаючи на виїзд за кордон 8,6 мільйонів українців, значна частина з яких являє собою дуже прогресивний молодий клас, та надзвичайно високі відсоткові ставки, що демотивують вести операційну діяльність (навіщо працювати, коли можна отримувати 20% річних у банку без жодних ризиків) – це дивовижно високий показник.
Так, навіть в працюючих підприємців життя далеко не мед. 77% констатують падіння попиту на їхню продукцію та послуги, 70% гостро відчувають інфляцію, що тисне на бізнес через дорожнечу сировини та вимоги працівників підвищувати зарплати. На які, до речі, в половини хронічно не вистачає коштів. 68% фіксують падіння продуктивності праці через тривоги та обстріли, стільки ж жаліються на тотальну невизначеність, що не дає змоги бодай щось планувати.
Серед інших проблем – брак оборотних коштів, дефіцит сировини, дорожнеча та проблеми з логістикою. Лише 1% респондентів відповів, що немає жодних проблем. Зважаючи на чисельність вибірки, той єдиний «щасливець» або безмежний оптиміст, або настільки заклопотаний поточними проблемами, що вирішив за краще обрати відповідь, що якнайшвидше обірве інтерв’ю.
Та є і позитивні тренди. Підприємці відзначають, що надскладні умови роботи мотивували їх на серйозні зрушення. Хтось став виходити на закордонні ринки, хтось був змушений шукати та знаходити нові ніші, хтось збільшив глибину переробки та став виробляти товари з більшою доданою вартістю. Інші спробували запропонувати свої товари та послуги державі та отримали круті для їх масштабу контракти.
Будуть працювати, хоч стріляють
Та ще більш оптимістичним виглядає опитування щодо подальших перспектив. З одного боку, лише 6% опитаних вірять у зростання бізнесу у середньостроковій перспективі, а 44% сподіваються, що принаймні не стане гірше. Тобто половина підприємців загалом налаштовані песимістично.
З іншого – лише 15% готові згортати або зменшувати масштаби бізнесу, якщо війна триватиме ще півроку.
79% опитаних готові працювати навіть за таких умов. Причому серед найменшого бізнесу частка таких по-хорошому впертих – аж 84%. Навіть якщо війна триватиме ще рік, 62% мають намір працювати, як і зараз.
Напевне, цю частку можна було б збільшити. Що для цього робити? Відповідь на це питання містить слайд з нагальними потребами МСБ, підготовлений авторами дослідження. На перших двох місцях стоять гранти – тобто безповоротна фінансова допомога. Чимало підприємців згадували й про пільгові програми кредитування. Обидва напрями свідчать про потребу у дешевих та довгих грошах для МСБ – розкіш, яка наразі є недоступною навіть для великих підприємств.
Серед нефінансових видів допомоги дуже часто підприємці згадують про експертну та консалтингову допомогу щодо виходу на нові ринки, насамперед, європейські. Тут, щоправда, дозволю собі кілька ремарок. Допомога донорів та іноземних експертів – це, звісно, добре. Але наразі в українського бізнесу є майже невичерпний ресурс у вигляді мільйонів співвітчизників, що живуть та навіть працюють за кордоном. Це шанс, яким ми маємо скористатися. Це привілеї, які доступні у виняткових випадках. Хоча б краще за наших умов їх ніколи б і не отримувати.
Та як би там не було, навіть серед опитаних знайшлися чималі 18%, які не потребують жодної допомоги. Тож незламний український малий бізнес рухається вперед.
Замість резюме: український бізнес під час війни
Дані згаданого дослідження, попри ретельно підготовлений дизайн та чималу вибірку, слід сприймати насамперед, як узагальнену статистику. Бізнес в умовах війни – це не абстрактна субстанція, а цілком конкретні люди. Мільйони працівників, за яких український бізнес в умовах війни несе додаткову, більшою мірою соціальну відповідальність.
Кожен керівник, акціонер, підприємець, що попри негативний вплив війни на бізнес продовжує рухатись вперед, сплачувати зарплати та ще й донатити – це окрема сторінка у книзі героїв України.
Маленькі ФОП під час війни
Це стосується навіть тих підприємців, що не мають жодного найманого працівника та працюють самостійно, як ФОП. Сотні тисяч підприємців продовжували платити податки ФОП під час війни, навіть коли держава дозволила цього не робити. Й так само донатили на ЗСУ, підтримували вимушених переселенців, родичів та друзів.
Це важливо розуміти, про це треба пам’ятати кожного разу, коли пробігаєш очами по статистичних цифрах. Адже за кожною з них - чийсь піт.
При подготовці матеріалу використані дані дослідження щодо стану МСБ, яке було проведено на початку 2023 року на замовлення ЄБРР, за фінансування США (в рамах Фонду сприяння малому бізнесу ЄБРР) та Швеції (в рамках програми «Жінки в бізнесі»).
