Підвищені мита для більшості ключових країн-торгівельних партнерів США вчора стали справжньою інформаційною бомбою для ЗМІ. Що, до речі, трохи дивує, оскільки президент Дональд Трамп кілька разів анонсував нові тарифи. Та, напевно, не всі до кінця вірили, що від слів дійде до справи. Хай там як — все вже сталося, хоча, можливо, в дещо більших масштабах, аніж дехто сподівався.
Це я вже про розмір ставок для нових мит. Хоча публіка вже зрозуміла підходи нової американської адміністрації й можливості щодо ймовірних перемовин у майбутньому. Тож не здивуюсь, якщо мита для окремих держав з часом переглядатимуться після нових союзів і домовленостей. Хоча на них може знадобитися певний час.
Та вже зараз можна робити попередні висновки. Журналісти почали про них питати, тож викладу ключові думки.
По-перше, не варто репетувати й впадати в паніку через розхитування ринків. Попервах вони реагуватимуть на новини й похідні заяви (інформаційний фон), потім на реальні дії влади з обох боків океану, а ще пізніше — на конкретні дії чи бездіяльність бізнесу, який зачеплять зміни. Нема чого щоразу нервувати з цього приводу, це відбуватиметься у будь якому разі. Краще аналізувати ситуацію й передбачувати зміни. Дехто може й заробить на цьому, як часто буває.
По-друге, думаю, що економіка Європейського союзу втратить через підвищення мит з боку США. Навіть за умови запровадження зустрічних заходів. Головне зараз прорахувати ці втрати та підтримати найуразливіші галузі економіки, але не занадто, щоб стимулювати розвиток і пошук нових ринків збуту. Навіть за таких умов можемо побачити в ЄС зниження промислового виробництва, ВПП та збільшення інфляції. Та якщо підготуватись і згрупуватися, то вдасться зменшити завдану шкоду.
По-третє, у США підвищення мит також виллється у збільшення інфляції, цього не уникнути. Та все ж, думаю, що Сполучені Штати можуть досягти зростання власного промислового виробництва, економіки в цілому. Не одразу, звичайно, та можливо вже за рік. При цьому нова американська адміністрація отримає більше впливу та важелів щодо залежних економік — передусім Китаю та Мексики.
В-четверте, певно що світовим фінансовим регуляторам доведеться переглянути найближчі плани щодо зменшення ставок і монетарної політики в цілому. За поточних інфляційних викликів їх варто не знижувати, а подумати про підвищення. Передусім маю на увазі Європейський Центробанк, ФРС США та, можливо, й Банк Англії.
По-п’яте, на український валютний ринок (курс гривні) та економіку в цілому, нові мита США не вплинуть в найближчій перспективі. Ані завтра, ані наступного місяця. Офіційний курс гривня/долар був вище 42 грн/$ ще наприкінці січня, а останнім часом він лише укріплюється і на початку квітня перебуває біля позначки 41,3 грн/$. Попит на американську валюту помітно знижується, а агросектору під час посівної потрібна передусім гривня. Та навіть за умови поновлення інтересу до інвалюти, з цим не має бути проблем. Оскільки Національний банк повністю контролює ситуацію на валютному ринку, покриваючи структурний дефіцит за рахунок своїх золотовалютних резервів (ЗВР) в належних обсягах. Й певен, що продовжить це робити за рахунок своїх золотовалютних резервів ($40,1 млрд на початок березня), які зможе й надалі підтримувати на високому рівні завдяки міжнародній допомозі. Думаю, що ЗВР підгримуватимуться на стабільному рівні щонайменше до кінця 2025 року, оскільки влада України домовилась щодо фінансування на цей період.
В-шосте, українському уряду та Нацбанку все ж слід продумати зміну економічної політики через нові геополітичні та макроекономічні ризики, на які вже наразився світ. Треба думати, як перебудовувати економіку України, як її реформувати. У тому числі за рахунок відновлення виробництва та перезавантаження відносин з інвесторами, оскільки влада не впорається без додаткового капіталу. А Європейський союз, думаю, буде змушений зменшити підтримку України в 2026-му й наступних роках через власні економічні проблеми. Тож доведеться виживати й відбудовуватися самотужки або за мінімальної зовнішньої підтримки.
