Українці серйозно стурбовані анонсованими наприкінці червня 2024 року обміном податковою інформацією між країнами. 26 червня на офіційному сайті податкової було опубліковано новину: «ДПС отримала позитивну оцінку Глобального форуму ОЕСР щодо зрілості системи управління інформаційною безпекою … для цілей автоматичного обміну інформацією».
З контексту новини очевидно – йдеться про готовність податківців на практиці, а не теоретично, доєднатися до багатосторонньої угоди про автоматичний обмін даними між податковими за стандартом CRS. Останній – це не більше як технічний шаблон, що дозволяє обмінюватися даними саме в автоматичному режимі.
Мільйони українців, що перебувають в Європі, рятуючись від війни, сприйняли цю новину з неабиякою тривогою. Одні злякалися, що європейські органи, які сплачують фінансову допомогу в рамках програми тимчасового захисту, дізнаються про їхні статки на батьківщині та позбавлять виплат. Інші, навпаки, переживають, що українська податкова, дізнавшись про виплати українця, змусить сплатити з них податки.
Щоб розібратися, наскільки такі думки релевантні, чи справді слід перейматися через автоматичний обмін інформацією між податковими, спершу давай дізнаємося, про що взагалі йдеться.
MCAA CRS (Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information) – багатостороння угода, яку станом на початок 2024 року підписали 123 країни світу. Сутність угоди доволі проста: країни домовилися раз на рік надавати інформацію про рахунки податкових резидентів одне одному.
Щоб було зрозуміліше, давай «на пальцях». Уяви, що австралієць приїхав до України і почав тут працювати. Лише тимчасово, відтак його податкове резиденство не змінилося. Тут у статусі нерезидента він відкрив рахунок у банку, на який й отримав доход. Український банк, згідно вимог законодавства, відзвітував податковій у встановлений термін про такий рахунок та його стан. А податкова в свою чергу в автоматичному режимі повідомила ці дані колегам з Австралії. Аналогічний механізм перехресно працює для усіх 123 країн-учасниць угоди. А Україна має отримати дані про всі рахунки резидентів України, відкриті в інших країнах.
Для чого податковій знати про банківські рахунки українців за кордоном
Ці дані усіма без виключення країнами-підписантами угоди використовуються з єдиною метою: боротися з податковими ухилянтами. Якщо українець заробив (саме заробив) гроші в умовній Польщі, залишаючись резидентом України (класичний приклад – сезонні трудові мігранти), він має сплатити на батьківщині податки з отриманих закордонних доходів. Того ж результату хотіли б досягти США та Німеччина, Франція та Південна Африка та всі інші учасники угоди. Відтак з точки зору держав йдеться про класичний Win-Win: якщо хочеш отримувати дані про своїх резидентів від інших країн – ділись.
Друге важливе питання: коли податкова отримає доступ до банківських рахунків українців за кордоном. Автоматичний обмін відбувається одночасно між усіма країнами. Відтак, якщо все буде готово (ймовірність висока) у вересні цього року Україна здійснить перший обмін. Відтак йтиметься про передачу даних з липня 2023 року.
Яку саме податкова отримає інформацію про банківські рахунки? Набір не є безмежним. Якщо ми говоримо про фізичних осіб, то протокол CRS передбачає передачу:
- Імені, адреси, ідентифікаційного номера платника податків (ІПН), а також дати та місця народження особи.
- Номеру рахунку.
- Назви та ідентифікаційного номеру фінансової установи, що звітує;
- Залишку на рахунку на кінець звітного періоду або на дату його закриття, якщо рахунок було закрито.
- Розподілу коштів на рахунку (дивіденди, відсотки, наприклад, від депозиту, валові надходження/погашення).
Тут варто зробити кілька важливих застережень. По-перше, станом на середину 2024 року не було чіткої інформації щодо готовності України не тільки передавати (тут начебто все готово), а й отримувати інформацію від інших учасників. По-друге, навіть якщо так, насамперед податкову цікавитимуть великі суми доходів та прибуток, отриманий від підприємницької діяльності.
Соціальна ж допомога, яку українці отримують в ЄС, за заявами податкових органів, не є предметом оподаткування в Україні. Тож якщо джерелом твого занепокоєння були умовні 900 євро, які ти щомісяця отримуєш від уряду Німеччини на трьох з дітьми – перейматися через автоматизований обмін тобі не треба.
Заробляєш за кордоном? Податкова дізнається про це
Говорячи про можливі наслідки, які можуть наступити для українців за кордоном, не можна оминути ще однієї складної теми. А саме принципів визнання людини резидентом та правил, що прописані в двосторонніх угодах між країнами для уникнення подвійного оподаткування. Тут може бути чимало варіантів, тому, якщо маєш сумніви, проконсультуйся в експерта саме про твою ситуацію.
Базовим щодо визнання людини податковим резидентом є правило 183 днів: якщо людина живе понад цей термін в країні, вона вважається її резидентом. Зауваж, громадянство при цьому не має жодного значення. Німеччина, наприклад, в якій зараз перебуває найбільше наших громадян, вважає своїми резидентами всіх іноземців, які мають постійне місце проживання. Тимчасовий прихисток таким не вважається, а от квартира, яку винаймає для вимушеного мігранта країна – цілком.
Відносно своїх резидентів Німеччина застосовує «необмежене податкове зобов'язання». Тобто резиденти мають сплачувати податки з отриманих доходів саме у Німеччині, в якій би країні такі доходи не були отримані. Але Україна є частковим винятком через підписану між країнами двосторонню угоду. Тому навіть якщо українець-резидент Німеччини працює на українську компанію дистанційно, він не має сплачувати податки у Німеччині, якщо така робота фактично виконується в Україні. Тобто якщо українська дизайнерка в Німеччині робить рекламні макети для українського супермаркету, вона не має сплачувати з такого доходу податки в Німеччині. Те саме правило працює й у зворотному напрямку.
Та зауваж, описаний кейс є лише прикладом та може бути застосований лише для Німеччини. Окремі правила оподаткування ти можеш дізнатися на сайті податкової. Здебільшого вони написані не надто дружньою бюрократичною мовою, проте в них все ж можна розібратися.
