Податок на доходи: що треба знати про ПДФО в Україні

Що таке податок на доходи фізичних осіб (ПДФО)?

Податок на доходи фізичних осіб, як не складно зрозуміти з назви, є податком на будь-які доходи резидентів України, які вони отримують як в Україні, так і за кордоном. Зважаючи, що левова частка ПДФО залишається у місцевому бюджеті – за місцем роботи найманого працівника, фізичного розташування виробництва у випадку бізнеса, він є вкрай важливим для реалізації концепції децентралізації, яку просуває відповідна реформа.

За підрахунками Міністерства фінансів України, 2022 року податок на доходи фізичних осіб формував 68,2% усіх фінансових надходжень до місцевих бюджетів. Іншими словами, ремонт доріг та будівництво шкіл і садочків у громадах багато в чому залежать від сплати ПДФО.

З початку 2022 року до місцевих бюджетів зараховується 64% зібраного в регіоні ПДФО. Це на чотири відсоткових пункти більше, ніж за рік до того. Таке ж правило застосовується до податку з доходів фізичних осіб у 2024 року. Ось чому так важливо, щоб податок сплачувався всіма економічними агентами у повному обсязі, а місцевий бізнес сплачував працівниками «білі» зарплати. Адже чим більший дохід офіційно отримує працівник, тим більше податку потрапляє до бюджету громади чи міста.

Огляд поточних ставок ПДФО

Податок на дохід фізичних осіб здебільшого має сплачуватися за ставкою 18%. В абсолютній більшості випадків – від класичної зарплати найманого працівника до доходів, отриманих у вигляді підробітку або нарахованих банком відсотків на депозит – податковий кодекс України вимагає стягнення ПДФО саме за цією ставкою. Але є і виключення.

Скажімо, за ставкою 5% оподатковуються інвестиційні доходи (дивіденди по акціях та корпоративних правах), які нараховуються резидентами, що є платниками податку на прибуток підприємств.

Якщо ж такі компанії є нерезидентами, ставка ПДФО становить вже 9%.

Окрема шкала ПДФО застосовується й для доходів громадян, що були отримані в результаті продажу автомобілів та нерухомості. Україна запровадила спеціальні пільгові умови для громадян, для яких такі дії не є професійною діяльністю та способом заробітку. Тож якщо квартира продається для подальшого розширення житлової площі, можна взагалі не сплачувати ПДФО. Як Державна податкова служба може дізнатися про це? Відповідь надає закон.

Якщо йдеться про продаж нерухомості, то нульова ставка ПДФО застосовується до першого продажу нерухомості протягом року. Виключенням є лише квартири та будинки, які були у власності продавця менше трьох років. У такому випадку громадяни мають сплатити ПДФО за ставкою 5%.

Також за ставкою 5% оподатковується продаж другого об’єкту нерухомості протягом року.

Якщо ж продається вже третій об’єкт нерухомості, то ставка ПДФО збільшується до стандартного розміру 18%.

Аналогічна шкала застосовується й для продажу автівки. Єдиний продаж на рік оподатковується за нульовою ставкою. 5% податку буде застосовано для другого протягом року продажу автівки. І повну ставку 18% треба сплатити, якщо продається третє або більше авто протягом року.

Ще один важливий нюанс – оподаткування подарунків та спадщини. За загальним правилом податки на доходи фізичних осіб у такому випадку становлять 5%. Але коли йдеться про операції між родичами першого та другого кола споріднення (дружина та чоловік, брати і сестри, батьки та діти, онуки), ставка ПДФО знижується до нуля. Зазначимо, що в усіх згаданих випадках при застосуванні нульової ставки податку або сплати його за іншими ставками при нотаріальному посвідченні фізична особа позбавляється обов’язку подати річну декларацію про майновий стан.

Якщо в цілому говорити про декларування, то обов’язковим є подання декларації у випадку отримання протягом звітного року таких доходів:

• доходи, з яких під час нарахування не було утримано ПДФО;
• доходи, що були отримані від особи, яка не є податковим агентом. Наприклад, орендна платня від квартиранта, доходи від продажу майна, власноруч виробленої сільгосппродукції;
• подарунки та спадщина від осіб, що не є близькими родичами;
• доходи від продажу цінних паперів: акцій, облігацій тощо;
• отримані за кордоном доходи (соціальна допомога вимушеним мігрантам виключена з цього списку);

Відзначимо, що доходом також вважається так зване додаткове благо. Наприклад, прощений (списаний) банком кредит чи інший борг.

Які доходи підлягають оподаткуванню ПДФО?

Так званий прибутковий податок з фізичних осіб за рідкими виключеннями, що вказані вище, застосовується до всіх без виключення доходів, які отримує українець. Суто формально, кожен громадянин, який протягом року отримав доходи, що не були оподатковані ПДФО, має навесні заповнити податкову декларацію, вказавши усі отримані протягом року доходи. Але на практиці мало хто з українців робить це.

Скажімо, гроші, отримані від продажу вживаного холодильника чи телевізора на OLX, у тлумаченні податкового кодексу є доходом з продажу майна та мають бути задекларовані та оподатковані. Але ж очевидно, що ніхто з українців цього не робить.

Справа в тому, що «спіймати» та довести такі факти не так вже просто та адміністративно занадто дорого. Відтак, попри той факт, що фактично йдеться про порушення закону, яке до того ж карається штрафом, на практиці такі дрібниці поки не є приводом для переслідування. Чи стануть ними колись – питання дискусійне. Україна потроху рухається у бік загальноприйнятих на Заході правил. В США, наприклад, усі жителі країни мають обов’язково подавати декларацію щороку, якщо їхній заробіток перевищує певну граничну суму. Дуже невелику, насправді. В цьому є сенс не тільки з точки зору «спокійного сну» та фінансування важливих місцевих та загальнодержавних ініціатив. Але й з точки зору економії. Адже крім доходів людина вказує й всі витрати, частина з яких може бути предметом дисконтування податку.

Як розраховується ПДФО?

Розрахунок самого податку на доходи фізичних осіб є дуже простим. Слід лише помножити отримані доходи на ставку податку та розділити на 100. Тож найбільшу складність зазвичай становить знаходження відповіді на питання, який податок на доходи фізичних осіб застосовується для того чи іншого виду доходів.

У більшості життєвих випадків ставка дорівнює 18%. Причому для пересічних українців, для яких основним та єдиним джерелом доходів є зарплата найманого працівника, відповідальність за сплату ПДФО несе роботодавець. І жодних турбот та хвилювань податок для громадянина в такому випадку не становить.

Хто відповідає за сплату ПДФО?

Тут саме час загадати про такий термін, як «податковий агент». Фактично йдеться про особу – юридичну чи фізичну, – яка є відповідальною за сплату податку. Як вже зазначалося вище, у випадку найманого працівника таку роль виконує роботодавець.

Податковий кодекс України, а саме його підпункт 14.1.180 визначає таких податкових агентів щодо сплати ПДФО:

• юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ);
• самозайнята особа (зокрема фізичні особи – підприємці, особи, що провадять незалежну професійну діяльність);
• представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор за угодою про розподіл продукції;

У випадках, коли фізична особа отримує дохід в інший спосіб, наприклад, при продажі належного їй майна, зобов’язання щодо декларування та сплати ПДФО з таких доходів є прямою відповідальністю фізичної особи.

Податкова соціальна пільга (ПСП)

Надає податковий кодекс й можливість зменшити суму податку. Цей механізм в ПКУ має цілком конкретну назву: податкова соціальна пільга. Насамперед слід відзначити, що скористатися нею можуть лише особи, що отримують дуже скромний дохід. Йдеться не про чітко визначену суму, а про формулу, яка прив’язана до прожиткового мінімуму. Так, граничною сумою доходів, яка дозволяє застосувати податкову соціальну пільгу, є добуток коефіцієнту 1,4 на прожитковий мінімум для працездатної особи, в становлений на звітний період. Отриманий результат слід за класичними арифметичними правилами заокруглити до 10.

Зважаючи на той факт, що у 2024 році прожитковий мінімум встановлено на рівні 3028 грн, пільга може бути застосована для доходу не більше 4120 грн на місяць.

Щодо самої пільги, то вона також прив’язана до прожиткового мінімуму і складає половину від останнього. Тобто 2024 року – 1514 грн.

Саме на цю суму може бути знижено базу нарахування ПДФО з отриманого доходу. Іншими словами податок буде нараховано на різницю між отриманим доходом та розміром податкової соціальної пільги. Тож якщо фізособі нараховано дохід 1514 або менше гривень, вона повністю звільняється від сплати податку. Якщо ж її місячна зарплата становить максимальні для застосування пільги 4120 грн, податок буде стягнуто з різниці 4120 – 1514 = 2726 грн. Зауваж, що конкретні числові приклади є справедливими лише для 2024 року.

Як та коли сплачується ПДФО?

Податкові агенти сплачують ПДФО одночасно з виплатою доходу, який має оподатковуватися. Якщо така виплата здійснюється у готівковій формі, податковий агент має сплатити податок впродовж трьох банківських днів з моменту нарахування доходу.

Якщо ж йдеться про доходи, що не були оподатковані та внесені до декларації, сплатити ПДФО за них фізична особа має самостійно до 1 серпня року, в якому було подано декларацію.

Відповідальність за несплату ПДФО

Несплата ПДФО є доволі «важким податковим злочином». Навіть неподання, прострочення, подання з умисними чи випадковими помилками податкової звітності щодо нарахування доходів та стягнення з них податків «коштує» штрафу у розмірі 1020 грн, якщо таке порушення є першим за рік. Сума збільшується вдвічі, якщо порушення здійснюється вдруге чи більше того ж року.

Найменший штраф можна отримати, якщо сплатити ПДФО та забути зазначити РНОКПП фізособи, з доходу якої було сплачено податок – 340 грн.

Якщо ж податковий агент взагалі забуде нарахувати ПДФО фізособі, штрафні санкції становлять:

• 10% від суми «забутого» податку у базовому варіанті;
• 25%, якщо доведено, що порушення є умисним;
• 50% при повторному порушенні протягом 1095 днів;
• 75%, якщо порушення за той же період здійснено втретє чи більше разів.

Проте за більш важкі злочини передбачена навіть кримінальна відповідальність.

Ухилення від сплати ПДФО, якщо у злочині винна лише одна особа, а сума несплати значна (від 3000 розмірів неоподаткованого мінімуму) карається штрафом від 51000 грн до 85000 грн або забороною займати певні посади на строк до 3-х років;

Той самий злочин, вчинений раніше судимою за податкові злочини особою або якщо розмір несплати сягає особливо великих розмірів (понад 7000 неоподаткованих мінімумів) карається штрафом від 85000 грн до 119000 грн. Або тією ж забороною на певні посади протягом 3-х років;

Якщо ж злочин вчинено особою, раніше судимою за ухилення від сплати єдиного внеску чи страхових внесків на державне пенсійне страхування, або якщо несплата сягає 7000 неоподаткованих мінімумів, штраф становить від 255000 грн до 425000 грн. У якості альтернативи суд може встановити для такої особи заборону обіймати певні посади продовж трьох років з конфіскацією майна;

Як зменшити суму ПДФО?

Крім вже зазначеного вище механізму застосування податкової соціальної пільги, громадяни України можуть скористатися алгоритмом податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника ПДФО на суму витрат на навчання.

Під останнім розуміються будь-які видатки фізичної особи на оплату навчання у вітчизняних закладах:

• дошкільної;
• позашкільної;
• загальної середньої;
• професійної (професійно-технічної);
• вищої освіти.

Важливо, що на компенсацію можуть розраховувати особи, які витрачали кошти на освіту самих себе або родичів першого ступеня споріднення (дружини або чоловіка, дітей чи батьків).

Очевидно, що для застосування такого механізму слід мати усі документи, що підтверджують оплату навчання. А для її використання слід подавати декларацію про майновий стан.

Фактично йдеться про можливість повернути 18% від коштів, витрачених на освіту протягом звітного року.

Ось перелік документів, які знадобляться для отримання податкової знижки:

1. Заява, що має містити реквізити банківського рахунку, на який буде перераховано відшкодування.
2. Копії паспорта.
3. Податкова декларація.
4. Довідка з роботи про зарплату за звітний період (рік). Документ має містити дані про сплачені податки та суми пільги.
5. Копія угоди з навчальним закладом.
6. Копії квитанцій про сплату за навчання.
7. Якщо пільга застосовується не до самого платника податку, а до родича, потрібні документи, що підтвердять ступінь споріднення. Фактично йдеться про свідоцтво про народження або свідоцтво про шлюб.
8. Ідентифікаційний код (РНОКПП).

Останні зміни в оподаткуванні ПДФО

Влітку 2024 року в Україні почала точитися гостра дискусія щодо пошуку додаткових джерел фінансування бюджету. Нагальна потреба у таких кроках є доволі очевидною: прогнозований розмір підтримки бюджету України з боку міжнародних донорів та партнерів у подальшому буде знижуватися. У той же час потреби оборони не зменшуються. Тож слід шукати нові джерела доходів. Про підвищення податків, зокрема військового збору до 5%, певно, чули всі. А от ще одна важлива новація законопроєкту стала предметом дискусії здебільшого лише на профільних бухгалтерських ресурсах та майданчиках.

Менше з тим, йдеться про вкрай важливу новацію: запровадження так званої мінімальної бази оподаткування ПДФО. Фактично йдеться про мінімальний податок, який роботодавець має сплатити за кожного працівника, навіть якщо його зарплата є не надто високою.

Встановлювати розмір мінімалки, якщо спиратися на першу версію податкового законопроєкту, має місцева влада. Тобто наразі говорити про якісь конкретні цифри не можна. Але загальна концепція виглядає так: якщо визначена мінімалка є більшою за фактично нараховану працівнику зарплату, роботодавець за власний рахунок має доплатити до бюджету різницю між податком з фактичної ти встановленої мінімальної зарплати.

Важливо, що сам працівник не має нести додаткових витрат. Для нього ПДФО як і раніше становитиме 18% від фактично нарахованого доходу. Додаткові витрати нестиме роботодавець.

Чи буде ухвалена ця норма у фінальній версії закону, наразі сказати неможливо. Ситуація змінюється надто жваво та динамічно. Але, схоже, шанси на впровадження цієї норми є дуже високими.

Якщо новація зрештою буде ухвалена, місцева влада отримає серйозний важіль впливу на оподаткування ПДФО. Які при цьому саме аргументи будуть застосовуватися при визначенні мінімальної бази оподаткування ПДФО, невідомо. Наприклад, місцева влада може використовувати для цього статистичні показники середньої зарплати в регіоні.

Так чи інакше, дискусії щодо цієї ініціативи тривають й до остаточного вирішення «військово-податкового» питання 2024 року говорити про якусь конкретику складно.