26 червня група народних депутатів внесла на розгляд Верховної ради законопроєкт 9422, яким, згідно назви документу, прагне «удосконалити державне регулювання ринків фінансових послуг».
Здебільшого проєкт містить низку пропозицій щодо обмеження максимальної ставки за споживчими кредитами для кредиторів усіх типів (банки, МФО, кредитні спілки тощо). Але також в документі є декілька прямих вказівок, що забороняють надавати кредити певним категоріям громадян.
Що хочуть змінити?
Виокремлю ключові новації законопроєкту.
1. Протягом трьох місяців після набрання чинності законом максимальна денна ставка за споживчими кредитами не може перевищувати 2,5%.
2. В наступні три місяці діятиме обмеження 1,5%.
3. Надалі максимальна ставка обмежується 1% на день.
4. Розмір денної ставки вираховується як сукупна вартість позики, включаючи усі супроводі послуги, комісії, платежі тощо відносно суми кредиту.
5. Встановлюється заборона та підвищуються штрафи за видачу кредиту людині, щодо якої не було проведено оцінювання платоспроможності.
6. При цьому регулятор отримує право встановлювати мінімальні вимоги щодо такого оцінювання.
7. Встановлюється заборона на видачу кредиту ігрозалежним (дані беруться з відповідного реєстру КРАІЛ).
8. Усі кредитори зобов’язуються повідомляти дані про позичальника та якість обслуговування ним кредиту до кредитного бюро. Невиконання вимоги загрожує великими штрафами.
Обмежити, щоб захистити
Напевне, вже зрозуміло, що мета законопроєкту – захистити простих українців від свавілля кредиторів. Усіх цих багатотисячних процентів річних за реальною ставкою, комісій. А заодно – й від самих себе.
Логіка законотворців проста: якщо людина не має достатньо навичок, щоб розібратися в плутаних формулюваннях договорів, не може адекватно оцінити ступінь дорожнечі кредиту МФО під десять тисяч відсотків річних та бере один кредит, щоб сплатити за іншим, треба на рівні закону обмежити їй доступ до кредитування.
З точки зору держави, що має захищати українців й від такої халепи, як кредитне рабство, звучить цілком пристойно. Але що робити з купою українців, які цілком свідомо хочуть брати кредити під нормальні відсотки в банках, але не можуть це зробити?
Чому банки так «погано» видають кредити
Насамперед дозвольте трохи теорії. Банк, видаючи кредит, певною мірою ризикує не лише своїми грошима, але й грошима тисяч та мільйонів вкладників. Вже цього достатньо, щоб проявляти обачність при ухваленні рішень по кредиту. Але ще є вимоги НБУ та нормативи.
Відтак банки одночасно й вимушено, й добровільно здійснюють оцінку платоспроможності кожного позичальника. І роблять це настільки ретельно, наскільки це взагалі можливо з огляду на швидкість видачі кредиту, що є вкрай важливою конкурентною перевагою.
При цьому основним джерелом інформації для них є кредитні бюро. Саме тут можна дізнатися, чи є в потенційного позичальника інші непогашені позики, як він їх сплачував, чи не прострочував платежі тощо. Тобто збирає усі доступні дані, що й складають так звану кредитну історію позичальника.
Що у світі
Одна з найрозвинутіших систем кредитних бюро працює сьогодні у Сполучених штатах. Це й не дивно, зважаючи на той факт, що перша така організація з’явилася тут ще у 1841 році, а профільний закон, що регулює діяльністю бюро, було ухвалено в 1960-му.
За десятки років система пішла настільки далеко, що кредитний рейтинг, став еталонною оцінкою надійності людини. На нього орієнтуються навіть компанії з оренди авто чи житла. Ним користуються роботодавці при прийомі на роботу нових спеціалістів. І, звісно, численні кредитори. Причому не тільки в межах бінарної моделі «дати чи не дати» позику, а й у якості орієнтиру для визначення персональної вартості кредиту. Чим вища оцінка фінансової поведінки громадянина, тим дешевші для нього позики.
Може це й така собі перевага, коли купуєш праску. Але коли йдеться про придбання будинку, кожна додаткова десята відсотка може перетворюватися на «мінус» тисячі доларів з сімейного бюджету.
Важливо, що прострочки платежів за кредитом чи їхня відсутність – лише одна складова оцінки. Рейтинг враховує дані своєчасності внесення різноманітних платежів, на кшталт комуналки, кількість нових позик за проміжок часу, загальну заборгованість та багато інших параметрів. Іншими словами, кредитний рейтинг американця, що виставляється кожному громадянину у вигляді балу за шкалою від 0 до 850, може сказати про нього набагато більше, ніж уся його генеалогія.
Україна рухається в Європу
Українська система рухається в цьому напрямі. Далеко за прикладами ходити не треба – не так давно, у травні цього року, представник ДТЕК повідомив про намір почати передавати дані про борги українців за електроенергію до кредитних бюро. Навіть якщо не вдасться реалізувати цей план швидко, очевидно, що у найближчому майбутньому проєкт буде запущено. А потім до енергетиків доєднаються тепловики та постачальники води, компанії з вивозу сміття та, можливо, й держава, якій теж не завадить додатковий важіль впливу на боржників, що не сплачують штрафи ПДР.
В цьому сенсі законодавчо встановлений обов’язок для усіх кредиторів подавати інформацію щонайменше до одного кредитного бюро може лише прискорити цей процес.
Тож цілком ймовірно, що за 3-5-7 років ми дійдемо до рівня США в частині застосування кредитного рейтингу громадянина у різних сферах життя. Зважаючи на технологічну розвиненість держави й банків, це зовсім не фантастика.
При цьому «поганенька» кредитна історія почне ставати значно більшою проблемою, ніж просто не видана позика на ту ж праску. Перші ознаки актуальності цього тренду вже є. Я кажу не тільки про ініціативи ДТЕК, а й про підходи банків, що вже доволі активно використовують дані з кредитних бюро, щоб оцінити рівень ризику потенційного позичальника та запропонувати йому відповідний кредитний продукт. Люди з найвищим рейтингом можуть користуватися найкращими пропозиціями з найменшими ставками.
Що робити?
Відповідь на це питання дуже проста. Треба дбати про свою кредитну історію так само, як і про власну репутацію. Тим, кому є, що виправляти, ще не пізно взятися за розум. Зважаючи на обставини сьогодення, усі без винятку кредитори готові йти на поступки, реструктуризувати або навіть прощати частину боргу.
За актуальними законодавчими нормами, кредитна історія зберігається протягом 10 років. Але й навіть це не настільки важливо. Адже кожен додатковий місяць сумлінного виконання зобов’язань перед банком чи енергомкомпанією, кожен своєчасно сплачений штраф підвищує рейтинг. Пара років такої «роботи», і оцінка виросте дуже суттєво.
Тим, в кого рейтингу взагалі немає, слід подумати над його формуванням. Адже відсутність кредитної історії – теж не найкраща стратегія. Так це працює в США, так це працює і в нас.
Звісно, я не пропоную просто зараз бігти до банку та закладати квартиру. Або купувати в кредит дорогий ноутбук чи навіть непотрібну праску. Ні. Але цілком можливо оформити кредитну картку з пільговим періодом чи просто відкрити ліміт по вже існуючій на кілька тисяч гривень. Та пару разів сплатити за рахунок ліміту в магазині. Не забувши потім вчасно погасити позику, звісно.
Або, наприклад, оформити картку розстрочки. Тут так само не виникне жодних відсотків чи комісій, адже усі витрати банку покриває магазин-партнер. Але таким чином почне формуватися класна кредитна історія.
Я чудово розумію, що ці поради виглядають досить космічно, особливо з огляду на війну, що триває в Україні. Але ми переможемо та почнемо будувати та відновлювати. Одружуватись та народжувати дітей, жити на повну. Ходити в кіно та ресторани, купувати нові квартири та машини. Погодьтеся, було б сумно затьмарювати це свято життя такою, здавалося, дрібничкою, як «така собі» кредитна історія. Чи навіть залишитися на його узбіччі через неможливість взяти кредит під «людські» відсотки.
