Переглянувши останні звіти по галузі, маю кілька думок, якими хотів би поділитися. Перш за все хочу зазначити, що банківська система лишається найстабільнішою ланкою економіки України. Це не маленький острівець безпеки, це — базис, підґрунтя, на якому тримається велика конструкція та підсилює її. Навіть за умови найбільшого за всю історію податкового навантаження на банки в 50% податку на прибуток (найбільшого не лише історично, а і у порівняно з іншими галузями економіки, які сплачують базові 18% податку), попри війну та величезний букет ризиків, банки не стоять на місці, вони не просто виживають, а доволі активно розвиваються, про що свідчить динаміка минулого року.
Якщо проаналізувати зміну ключових показників у 2024 році, то за всіма можна зафіксувати зростання:
- загальні активи — на 14% (до 3,8 трлн грн);
- загальний кредитний портфель — на 20% (до 823,8 млрд грн);
- портфель ОВДП — на 35,2% (до 884,1 млрд грн);
- кошти клієнтів — на 15,9% (до 2,8 трлн грн);
- чистий прибуток — на 25,4% (до 103,7 млрд грн);
- власний капітал — на 29,2% (до 382 млрд грн).
Дуже важливою для стабільності банківської системи стала остання складова — щодо власного капіталу — де після активних реструктуризацій кредитів та відповідного формування резервів на початку повномасштабного вторгнення спостерігалось зменшення: із 255,5 млрд до 215,8 млрд грн за підсумком 2022 року. Та за подальші воєнні роки ринок зміг відновиться та підняти капіталізацію в 1,8 рази.
Зображення створено за допомогою нейромережі DALL E
Нещодавно Нацбанк підтвердив, що банківська система успішно перейшла на нову структуру капіталу, що доводять поточні показники достатності капіталу: середньозважений для регулятивного капіталу в 2024 році — 17,5%, для капіталу 1 рівня — 17%. А на 1 січня 2025-го ми прийшли по цих показниках з рівнями — 17,35% та 16,92%, відповідно, тобто зі значним перевищенням щодо чинних нормативів (9,25% і 7,5%). Тобто сформували запас міцності, при цьому на початку цього року (на 1 лютого 2025 року) система показала рентабельність капіталу на рівні 50,23%, що значно краще аніж перед великою війною, коли на початку 2022-го тримався показник в 35%.
Банківська система знову змогла підставити міцне та надійне плече уряду, підтримуючи державу в непростий воєнний час. За 2023 рік наростила інвестиції в облігації внутрішньої державної позики на 35,4% (до 654 млрд грн), а за 2024-й — ще на 35,2% (до 884,1 млрд грн). Завдяки взаєморозумінню та виваженій політиці щодо поступового розширенню бенчмарка-облігацій ОВДП, держава стала стабільним позичальником. Думаю, що ним і залишиться за умови ринкової цінової політики — співставній з останніми монетарними змінами з боку Національного банку.
Якщо говорити про основні виклики та плани банків на 2025 рік, то я б виокремив п’ятірку ключових напрямків.
По-перше, щодо зваженої ресурсної політики, направленої на збільшення частки строкових депозитів від 3 місяців, принаймні, у портфелі фізосіб. З останніх змін щодо підвищення облікової ставки до 15,5% та дохідності 3-місячних депозитних сертифікатів регулятора до 19% річних (з 4 квітня) бачимо заохочувальні кроки НБУ з цього приводу. Я певен, що банківська система на них відгукнеться. Сподіваюся, що за підсумком 2025 року банки зможуть підняти строкову частку у вкладах населення із поточних 34,2% (на 1 січня цього року) хоча б до довоєнного показника, який на початку 2022 року становив 43,2%.
По-друге, галузь продовжить курс на подальшу діджиталізацію банківських сервісів. Від відкриття рахунків і переказів до видачі кредитів. Також маємо побачити перші проби Open Banking в Україні, які Нацбанк анонсував на цей рік.
По-третє, в пріоритеті багатьох банків лишиться кредитування населення. Акцент робитиметься не тільки на вже класичні продукти — кредити готівкою й карткові кредити, які зрозумілі, зручні та користуються стабільним попитом. Чи на автокредити з іпотекою, які давно відомі людям. Але й на спільні з торговими мережами проєкти, які гарантують споживачам цікаві умови та ціни.
Вчетверте, новий поштовх може отримати корпоративне кредитування. Не лише у вигляді фінансування великих корпорацій, а й малого та середнього бізнесу, який набув особливої популярності останніми роками. Дедалі поширенішою стає концепція вирощування банками підприємців чи не з рівні ФОПу до більшої компанії. Якщо в перші роки війни ставки робились передусім на державний Фонд розвитку підприємництва та його «5-7-9%», то тепер до кредитування бізнесу все частіше долучається місцева влада зі своїми програми підтримки та міжнародні фінансові організації. Після завершення війни цей напрямок може розвиватися ще активніше. Енергетика, певно, ще довго залишатиметься одним із пріоритетів. Та згодом почнеться відбудова, в яку входитимуть не тільки інфраструктурні об’єкти, але й промислові та навіть військово-промислові комплекси на всіх рівнях. Від великих виробництв до невеликих підрядників-постачальників.
По-п’яте, що не менш важливе, банки робитимуть усе для збалансування ризиків. Кредитування в різних формах і напрямах — ключова мета фінустанов, та все має бути виважено, аби згодом мати зважений портфель, який буде стабільно обслуговуватись. «Кидатися у вир із головою» — не найкраща стратегія. Тож ризики мають бути чітко прораховуванні у відповідності до поточної ринкової ситуації.
Це все може забезпечити зважене та впевнене просування вітчизняному фінансовому ринку. Стабільний фінансовий результат не має розслабляти, безупинно слід шукати нові ніші та підлаштовуватися під нові вимоги клієнтів. Тоді банківська система й надалі забезпечуватиме розвиток українській економіці.
