Понад 10,6 трильйонів гривень проданої продукції, 74% річного ВВП України більше 35 тисяч експортерів. Саме так «короткою строчкою» виглядають результати реалізації програми розвитку малого та середнього підприємництва (МСП), що була прийнята урядом наприкінці серпня 2024 року. Зважаючи на цифри, які демонстрував супер-сегмент української економіки в довоєнний 2021 рік, план до 2027 року може здатися не надто амбітним. Але, по-перше, йдеться фактично про вкрай стислі терміни реалізації стратегії (трохи більше 2-х років). А по-друге, стартувати доводиться з дещо нижчих, ніж у 2021-му році рівнів. Та й реалізовувати програму зараз маємо у набагато складніших умовах.
Проблеми та труднощі
Яких саме? На це питання відповідає перший слайд урядової презентації, в якій наведені результати опитування МСП. Попри значне покращення суб’єктивної оцінки умов роботи у порівнянні з першим роком війни, на другий рік понад половина підприємств малого та середнього бізнесу (нагадаю, йдеться про бізнес з річним оборотом 2-10 млн євро та 10-50 млн євро відповідно) скаржилися на обмежений попит на вироблену продукцію, неможливість прогнозування через невизначеність та зростання виробничих витрат.
Крім того, протягом останнього року суттєво зросла кадрова проблема, яка тепер непокоїть щонайменше 44% підприємців. Серед точок болю також відзначаються брак оборотних коштів та руйнування логістичних ланцюжків. Хоча останні два пункти на другий рік війни значно втратили вагу у переліку проблем.
Менше з тим, саме на подоланні усіх перелічених труднощів здебільшого й зосереджена урядова стратегія. Вона розділена на 4 окремі мега-цілі, кожна з яких має кілька операційних. Задача номер один – відновлення та полегшення процесу ведення бізнесу.
Дешеві кредити та дерегуляція
У цьому напрямі держава насамперед буде концентруватися на подальшій адаптації та продовженні програми 5-7-9%. Як саме – наразі невідомо. Але, зважаючи на інші пункти стратегії, можна припустити, що програма й в подальшому буде все більше концентруватися на інвестиційних задачах, досягненні цілей сталого розвитку ООН, на кшталт декарбонізації.
Але є й у цьому напрямі й цікавинки. На кшталт планів створити уніфікований формат та набір даних для бізнес-планів, що подаються для участі в державних програмах фінансової підтримки. Їх, як і автоматизовані алгоритми моніторингу та оцінки таких бізнес-планів, хочуть створити до осені наступного року. А ближче до зими мають запустити онлайн-інструмент, за допомогою якого підприємці-початківці матимуть змогу у спрощеному форматі створити адекватний бізнес-план.
До кінця 2027 року хочуть імплементувати в законодавство України вимоги ЄС стосовно функціонування краудфандингових платформ та уможливити роботу платформ колективного інвестування. Що в теорії має суттєво розширити потенційні джерела фінансування стартапів в Україні.
А трохи раніше – до IV кварталу 2026 року – НКЦПФР має затвердити нормативно-правові акти щодо спрощеної процедури емісії, публічної пропозиції та допуску до торгів на організованих ринках капіталу для цінних паперів малого та середнього підприємництва. Простою мовою – в Україні хочуть спростити випуск облігацій та акцій МСП із подальшим продажем їх усім охочим на біржі. Може це зможе «оживити» український фондовий ринок?
Друга важлива складова першої стратегічної цілі – масштабна дерегуляція, яка зрештою має підняти оцінку складової «Свобода ведення бізнесу» в Індексі економічної свободи з поточних 61,1 до 75+ балів. Таким чином Україна має піднятися у ТОП 15 глобального рейтингу.
Відзначу, що це далеко не перша спроба. Але хочеться сподіватися, що цього разу все вийде як треба. І здебільшого загальні фрази, на кшталт «скасування обтяжливих норм, цифровізація та спрощення процедур», «осучаснення положень Трудового кодексу України із запровадженням нових форм трудових відносин» або «спрощення адміністрування податкового навантаження та звітності», що зазначені як окремі елементи стратегії, зрештою будуть реалізовані.
Всі на Etsy та Amazon
Ще одна з цікавих та амбітних стратегічних задач, визначених в доволі об’ємному документі з понад 70 сторінок – посилення конкурентоспроможності і збільшення експорту. Окрім здебільшого стандартних напрямів зусиль у цьому контексті, на кшталт роботи ЕКА, зусиль дипломатичних представництв України за кордоном, у документі згадується і доволі цікаві заходи, що мають значний потенціал.
Наприклад, спрощення для малого і середнього підприємництва доступу до європейських і міжнародних ринків, зокрема шляхом підписання Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (ACAA). Це дасть змогу українським виробникам значно знизити витрати на експорт.
Або сприяння використанню МСП механізмів підтримки ЄС, таких, як Європейська мережа підприємств (EEN) і платформа бізнес-знайомств «Шляхи солідарності Україна — ЄС».
Чи, скажімо, плани уряду спростити доступ українського бізнесу до онлайн платформ на кшталт Etsy і Amazon. В тому числі й завдяки просвітницьким заходам щодо обізнаності українського бізнесу про такі платформи. Опікуватися цим напрямом мають експерти Мінцифри.
Якщо все вдасться, то до 2027 року МСП лише до ЄС експортуватимуть товарів на 35 мільярдів євро. При цьому 35 тисяч представників МСП активно експортуватимуть продукцію за кордон.
Плани проти реальності
Звісно, це далеко не всі плани, які містить масштабна стратегія. Їх всі просто неможливо вкласти в лаконічний текст. До того ж якоїсь серйозної деталізації здебільшого серед них годі й шукати – все ж такого роду стратегічні документи створюються заради розуміння всіма сторонами процесу загального напряму.
Крім того, зараз навіть неможливо адекватно оцінити їхню реалістичність та потенційну ефективність. Хоча б тому, що в країні триває війна. І невизначеність, пов’язана з нею, не стала ані трохи меншою.
Проте дозвольте мені хоч трошки побути оптимісткою та повірити, що цього разу стратегія хоч на 80% буде реалізована. Й не тільки тому, що маємо підтримку численних міжнародних організацій та партнерів, відкрите вікно можливостей для інтеграції бізнесу в ЄС. Але й тому, що мале та середнє підприємництво насправді є рушієм сучасної економіки. А це значить, щонайменше заслуговує на стратегічну підтримку держави та створення такого роду покрокових стратегічних ініціатив.
