Вже понад три роки мільйони українців живуть за кордоном у статусі вимушених переселенців. Вони будують нове життя, знаходять роботу, влаштовують дітей до шкіл і долучаються до місцевих громад. Попри труднощі асиміляції, українці не втрачають зв’язку з Україною: підтримують родичів, допомагають армії, волонтерять та зберігають національну ідентичність.
Знаю, що для багатьох рішення «залишитися чи повернутися» залежить не лише від завершення бойових дій, а й від того, які умови для життя, праці й освіти вони матимуть у рідній країні після війни. Як почуваються біженці з України зараз і що ж буде далі? Намагатимемось дослідити у цій статті.
Між інтеграцією і поверненням
У 2024–2025 роках поведінка українських біженців суттєво змінилася порівняно з періодом початку повномасштабного вторгнення. На це вплинули як зовнішні чинники — зокрема коригування політики країн, що приймають, так і внутрішні — поступова адаптація самих біженців до нової реальності.
Рада ЄС продовжила тимчасовий захист українців до 4 березня 2027 року. Прийняте рішення має означати стабільність, безпеку та доступ до базових послуг для мільйонів наших співвітчизників у ЄС та повинне надати і біженцям, і приймаючим країнам необхідну правову визначеність. Водночас Єврокомісія наголошує: країни ЄС у співпраці з Києвом повинні подумати над програмами добровільного повернення українців в Україну. Адже різні дослідження показують, що кількість українців, які планують повернутися в Україну, зменшується з кожним роком повномасштабної війни.
Безпека і економічно-політичний контекст
Опитування, проведене київським Центром економічної стратегії, показало, що в листопаді 2022 року були готові повертатись 74% опитаних, а вже в грудні 2024-го ця цифра була приблизно 42%. Більшість українців кажуть, що не наважуються повертатися в Україну, доки не буде стійкого миру.
І хоча країни, які приймають біженців, заохочують українців інтегруватися (більше двох третин українських біженців у Польщі, Чехії та Великій Британії працюють за наймом або самозайняті), мало хто пропонує конкретні та чіткі шляхи до постійного проживання.
До того ж неабиякий вплив має і політичний контекст. Громадська думка в деяких країнах стає все більш несприятливою до продовження підтримки українських біженців. В Польщі опитування показують, що на кінець 2024 року 30% населення мали негативне ставлення до українських біженців, а 25% — позитивне. Понад половину поляків вважали, що підтримка їхнім урядом українських біженців є надмірною, попри те, що українці майже не отримують жодних соціальних виплат.
Водночас Польща, як і Чехія, отримують економічну вигоду від присутності великої кількості українців: наші біженці вносять до державного бюджету більше, ніж ці країни витрачають на їх підтримку. Однак у Чехії більшість населення (64%) хоче, щоб уряд запобігав подальшому прибуттю біженців, і вважає, що українці повинні повернутися до своєї країни, як тільки закінчиться війна.
Також спостерігаємо тенденцію до введення суворіших правил, щоб обмежити прибуття нових біженців з України. Серед них — зміни в політиці приймаючих країн у частині скорочення соціальної підтримки. Обмеження пов'язані з міграційною політикою та бюджетними тисками. При цьому прослідковується тенденція переходу від безкоштовної допомоги до стимулів працевлаштування. Зі свого боку мігранти забезпечують частину доходів державного бюджету за рахунок страхових внесків, ПДВ, акцизного збору та інших надходжень. Очікується також, що в найближчому майбутньому надходження від українських мігрантів надалі зростатимуть, водночас видатки на їхню підтримку, навпаки, знижуватимуться. Такий прогноз ґрунтується на тенденціях попередніх років.
Повернути українців
Безумовно, Україна не зацікавлена в тому, щоб її громадяни масово залишались за кордоном. Українські підприємці вже зараз б’ють на сполох через дефіцит робочої сили.
І дуже логічно, що бажання повернутися додому значною мірою залежить не стільки від умов перебування за кордоном, скільки від ситуації в самій Україні. Згідно з минулорічними опитуваннями Gradus Research, гарантоване працевлаштування в Україні було головним стимулом для повернення для 41% опитаних. Інші важливі чинники включали фінансову підтримку (36%) та можливість отримання житла в безпечних регіонах (33%).
Якщо від 1,7 до 2,7 мільйона українців не повернуться, економіка України може втратити від 5,1% до 7,8% ВВП. Такі прогнози містить звіт Центру економічної стратегії.
Водночас рівень зайнятості українських мігрантів значно виріс порівняно з 2023 роком у більшості країн, підвищившись на 9 в. п. на регіональному рівні до 64%. Це лише на 7 в. п. нижче від еквівалентно зваженого середнього значення для населення приймаючих країн.
І що цікаво: найнижчі рівні зайнятості фіксуються в країнах, які забезпечують високі соціальні виплати, проте інтеграція українців на ринку праці ускладнена: багато українців працюють на низькокваліфікованих посадах через тривалі процедури визнання дипломів або кваліфікацій — у сфері гостинності, виробництва, адміністрування — зокрема через проблеми з визнанням документів та мовною адаптацією.
Зростаючий рівень зайнятості українських мігрантів зумовлює скорочення їхніх витрат з українських карток за кордоном: середньомісячні обсяги операцій у торговельних мережах у І кварталі 2025 року скоротилися з 550 млн дол. у 2024 році до 485 млн дол. у І кварталі 2025 року. На обсяги витрат у різних країнах впливають відмінності в рівні соціальних виплат та зайнятості українців. Наприклад, у Німеччині перебувають 20% українських мігрантів, водночас на них припадає лише 10% від усіх розрахунків українськими платіжними картками за кордоном. Близько 20% загальних витрат здійснюється в Польщі, 8% – в Іспанії.
Обсяги зняття готівки за кордоном перебувають на стабільному рівні з липня 2023 року. Цьому посприяли як заходи фінансового моніторингу та валютного нагляду, так і звуження різниці між офіційним та готівковим курсами, що звело нанівець так званий «картковий туризм».
Зростання зайнятості українських мігрантів з одного боку забезпечує відновлення їхніх доходів майже до рівня до повномасштабного вторгнення, а з іншого – позитивно впливає на ВВП та бюджет країн-реципієнтів. Роль мігрантів в економіках цих країн зростає як завдяки активній участі в місцевих ринках праці, так і через високі обсяги споживчих витрат.
За даними ООН, за межами України через війну станом на кінець травня 2025 року перебуває 5 млн 620 тис. українських мігрантів (без урахування тих, хто знаходиться в рф). Із них станом на травень 2025 року 4,2 млн мають статус тимчасового захисту в ЄС.
Тож значна кількість українців за кордоном стала частиною нової реальності багатьох європейських суспільств. Українці працюють, навчаються і підтримують свою державу здалеку, але для більшості з них еміграція — не вибір, а вимушене рішення. Питання повернення додому залишається відкритим і залежить від багатьох факторів: безпеки, економічної стабільності та відчуття перспектив у рідній країні. Від того, наскільки ефективно будуть враховані ключові міграційні тренди, залежить майбутнє України. Проте очевидно одне — де б не були українці, вони залишаються частиною нації, яка бореться за майбутнє.
