Кілька тижнів тому в інформаційному просторі України народилася нова хвиля чуток про девальвацію гривні. Приводом став початок чергового етапу оцінювання банківським регулятором бізнес-стратегій фінустанов на найближчі роки. Процедура стандартна та добре знайома усім банкам. В ній самій немає нічого дивного чи нового, тож її старт навряд чи зацікавив би когось в Україні, крім самих банків та їх акціонерів.
Але для формування цих самих бізнес-планів та можливості їх подальшої оцінки за єдиними стандартами, регулятор надає перелік макроекономічних параметрів, які слід враховувати при формуванні банківських стратегій. Серед іншого, там міститься й прогноз курсу долару. Зважаючи на горизонт планування – до 2025 року – прогнозні показники зазначені відповідно на початок 2024 та 2025 року. І саме курс 41,2 грн/$ на початок наступного року й викликав хвилю девальваційних очікувань.
Прогноз – це не передбачення
Зрозуміти таку реакцію не важко. Враховуючи що саме регулятор є відповідальним за показник, що до того ж вже майже півтора роки є фіксованим, українці однозначно трактували зазначену в таблиці цифру: регулятор готується до перегляду офіційної вартості долару на початку 2024 року.
Тут слід одразу обмовитися – таке тлумачення має підґрунтя і, зрештою, не виключено, що саме так все і станеться. Але у той же час настільки однозначно сприймати таблички з макроекономічними прогнозами не варто. Абсолютно впевнена, що навіть сам Національний банк не має гадки, чи будуть за півроку передумови для перегляду офіційного курсу, якою насправді буде ситуація на валютному ринку та в економіці.
Бо прогноз – це не передбачення. А лише оцінка майбутнього, що базується на поточних показниках, існуючій динаміці їх зміни та низці гіпотез. Наскільки кожна з цих гіпотез зрештою виявиться релевантною, не може сказати абсолютно ніхто. Тим більше в умовах війни.
Люди дуже не люблять невизначеність та обожнюють прогнози та передбачення. Але майже ніколи й майже ніхто не озирається назад, щоб принаймні для себе оцінити, наскільки коректними були старі оцінки. Якщо ж це зробити, з’ясується, що більшість з них, навіть зроблені найшанованішими міжнародними організаціями, часто виявлялися хибними.
В цьому немає нічого дивного. Ба більше, усі прогнозисти добре усвідомлюють, що кожен прогноз має певну ймовірність. Саме тому в ЗМІ регулярно з’являються новини, що та чи інша організація переглянула свій прогноз в бік покращення чи погіршення. Змінюються обставини, змінюються й прогнози.
Повертаючись до оцінки курсу, слід також додати, що НБУ є регулятором не тільки курсу. Одна з його ключових задач – стабільність фінансової та банківських системи. Відтак оцінювати бізнес-стратегії банків краще виходячи з більш песимістичних початкових даних. Оптимізм – це добре, але якщо дивитись на світ в рожевих окулярах, можна легко прогавити потенційні проблеми.
Хто і що прогнозує
Давайте ненадовго повернемося в минуле та подивимося на прогнози курсу долару, що були зроблені різними організаціями наприкінці минулого року. В бюджеті 2023 року Міністерство економіки спрогнозувало середньорічний курс на рівні 42,2 грн/$. За оцінками відомства, на кінець цього року вартість американського долару мала б зрости до 45,8 грн/$. Тут слід, щоправда, зазначити, що ці оцінки було зроблені ще на початку осені, коли тільки готувався цьогорічний кошторис, а готівковий курс сягав позначки 42,7 грн/$.
Останній показник довгий час був ключовим орієнтиром для валютного ринку та враховувався у всіх без винятку прогнозах. Тому не дивно, що наприкінці минулого року усі знані прогнозисти, включно з Dragon Capital та ICU, очікували курс протягом 2023 року на рівні від 40,2 грн до 43 грн/$. Та передбачали перегляд фіксованого курсу у другій половині року. І це, до речі, були вже оптимістичні оцінки: за півроку до того очікування були ще гіршими.
Що зараз? На початку червня Dragon Capital актуалізував свій прогноз піврічної давнини. Тепер аналітики компанії прогнозують курс на кінець року не вище 39 грн/$, хоча раніше очікували досягнення позначки 43 грн/$. Набагато більш оптимістично звучать й інші прогнози.
Причина та ж сама – готівковий курс. В умовах валютних обмежень та фіксованого курсу, за яким проводяться операції на міжбанку, дуже важко зорієнтуватися у реальній ситуації на ринку. Яким є справжній попит та пропозиція валюти – достеменно ніхто не знає. Звісно, дані про інтервенції регулятора публікуються регулярно, але наскільки вони релевантні поточній ситуації? Наведу лише один приклад.
Відтоді, як НБУ дозволив населенню купувати безготівкові долари та євро за безготівкову гривню на міжбанку з подальшим розміщенням коштів на тримісячному вкладі, різниця між обсягом купленої та проданої безготівково валюти стрімко зростала. Пікових позначок показник сягнув наприкінці минулого року, коли щоденно українці купували безготівково на $20-25 мільйонів більше, ніж продавали.
Логіка очевидна: чимало українців купували дешево долари на міжбанку, за три місяці продавали їх вигідно на готівковому ринку, в тому числі й сірому, а потім знову купували дешево на МВРУ. Навіть ті, хто потім витрачав гривні у магазинах, у здоровому розумі не стали б продавати банку ці долари безготівково. Просто тому, що це було вкрай невигідно.
Масштабуйте цей кейс на всю економіку і стане зрозуміло, що принаймні частково, значний дефіцит пропозиції валюти на міжбанку підтримувався різницею між готівковим та безготівковим курсом. Адже усі, хто мав більш-менш легальний спосіб отримати та продати валютну виручку готівкою, користувалися такою можливістю.
Яким буде курс
Наразі, коли розрив між готівковим та безготівковим курсами скоротився до мінімуму, ситуація докорінно змінилася. Українці щодня продають безготівкової валюти на 7-10 мільйонів більше, ніж купують. Оскільки економічний зміст в наведеній вище схемі просто зник.
Ситуація на готівковому ринку заспокоїлася і прогнози стають все більш оптимістичними. Але не слід забувати – це все ще лише прогнози.
Чи варто Національному банку справді переглядати офіційний курс наприкінці цього чи на початку майбутнього року? Важко сказати, якою буде ситуація за півроку, але наразі сенсу в цьому немає. Це аж ніяк не допоможе збалансувати валютний ринок, адже не економічні причини його розбалансували. Обсяги експорту не зростуть лише тому, що через девальвацію гривні вироблені в Україні товари стануть дешевшими на зовнішніх ринках. Адже не це заважає експортувати. Так само зміна курсу не вплине суттєво на обсяги імпорту.
Девальвація, звісно, допомогла б трохи зменшити дефіцит бюджету. Але він наразі закривається зовнішньою допомогою наших союзників. Немає потреби й у вирівнюванні двох курсів: готівковий і без таких заходів наближається до безготівкового.
Крім того, треба констатувати, що наразі просто не існує об’єктивних чинників, за якими б можна було визначити справедливу вартість гривні: через руйнації, розірвану логістику, міграцію населення та багато інших катастроф, спричинених війною.
Звісно, можна спробувати у якості базової установки взяти теорію купівельної спроможності. Вона не ідеальна, навколо неї тривають суперечки, але це бодай якийсь більш-менш об’єктивний показник. Орієнтуючись на «довоєнний», цілком ринковий курс 27,27 грн/$ на останній день 2021 року, додамо до нього 26,6% інфляції у 2022 році та ще 14,8% прогнозованої інфляції у 2023-му. Та отримаємо цифру 39,6 грн/$.
Але й це досить умовний прогноз. Скажімо, аналогічний підхід наприкінці минулого року призвів би до результату на рівні 42,8 грн/$. Така різниця пояснюються більш песимістичними прогнозами НБУ щодо інфляції: в жовтні минулого року регулятор очікував інфляції на рівні 30% за підсумками 2022 року (фактичний показник 26,6%) та 20,8% за підсумками 2023-го (у квітні прогноз був покращений до 14,8%).
Замість резюме
Чи змінить офіційний курс Національний банк наприкінці року – невідомо. Думаю, що навіть йому самому. Існує кінцева ймовірність, що впродовж наступних 6-місяців економічні обставини складуться таким чином, що в цьому буде сенс. Але за інших рівних, впевнена, регулятор намагатиметься уникнути такого шоку. Змінювати курс лише тому, що в таблиці кількамісячної давнини було зазначено певну прогнозну цифру, точно ніхто не стане.
Так само існує ймовірність, що у таких змінах не буде потреби. Причому з сьогодення вона значно вища, ніж перша. В який з сценаріїв зрештою вірити, обирати треба кожному самостійно. Не забуваючи при цьому, що прогноз – це лише прогноз.
