Навряд чи когось з українців можна здивувати проявами дрібної корупції. Час від часу окремі кейси стають предметом журналістських розслідувань та викликають в громадян хвилю праведного гніву. Але це не заважає на ранок, рушаючи до поліклініки, прихопити у магазині по дорозі коробку шоколадних цукерок. Бо так «лікуватимуть краще». Та й заплатити десь 500-1000 гривень, щоб оминути чергу, хіба це злочин?
Більшість з нас навіть не помічає таких проявів і не вважає, що вони несуть якусь загрозу для благополуччя країни. Це підтверджують й раніше проведені дослідження. Згідно з оцінками Transparency International Ukraine, українці розрізняють топ корупцію та дрібну побутову. До першої вони ставляться категорично негативно, до другої – більш поблажливо.
Але чи так насправді все погано? Чи можна сказати, що побутова корупція по-українськи – це результат багаторічної історії радянського дефіциту, а всі намагання побороти її приречені. Бо вона стала частиною культурного коду, менталітету нації?
Британці теж українці
Виявляється, що ні. Коли справа доходить до важливих, навіть критичних особистих питань, далеко не завжди пов’язаних із здоров’ям, дрібна побутова корупція виглядає цілком пристойною навіть у найменш толерантних до цього феномену країнах.
У листопаді минулого року в рецензованому журналі Social Science & Medicine, який входить в родину наукових видань авторитетного Elsevier, було опубліковане цікаве дослідження. Його автори ретельно опитали репрезентативну групу британців, та спробували з’ясувати, наскільки вони толерантні до проявів дрібної корупції, коли йдеться про вакцинацію проти COVID-19.
Зараз цей приклад може здатися дивним, але опитування проводилося у жовтні 2021 року, коли питання вакцинації було дуже актуальним. Отримані результати порівнювали із різними іншими даними, намагаючись виявити якісь зв’язки. І деякі результати здивували навіть самих науковців.
Насамперед, феноменально високою виявилася толерантність до корупції. 28% британців вважали абсолютно прийнятним невеличкий хабар медичному працівнику, наприклад сімейному лікарю, щоб отримати щеплення раніше, ніж те було сплановано (першими щеплення отримували найбільш вразливі категорії).
27% не вбачали нічого поганого у невеличкому подаруночку медичному працівнику за прискорений доступ. А 34% цілком толерантно ставилися до проявів кумівства. Коли щеплення допомагали отримати раніше знайомі чи родичі, що були дотичні до вакцинаційної кампанії.
Це настільки значущі цифри, що автори роботи відзначають у висновках: «Незважаючи на репутацію Великої Британії як країни з низьким рівнем корупції, про що свідчить її 11-те місце в Індексі сприйняття корупції Transparency International, напрочуд велика кількість людей терпіли корупційну поведінку під час вакцинації проти COVID-19. Це піднімає важливі питання про природу та інтерпретацію корупційної поведінки в таких розвинених демократіях, як Великобританія. Хоча основна література часто розглядає корупційну поведінку як проблему в менш розвинених країнах, наше дослідження ставить під сумнів цю точку зору».
Погана корупція
Менше з тим, самі собою ці цифри мало про що говорять. Доволі очевидно, що до такої поведінки людей штовхає небезпека. В українців зараз спогади про ті часи викликають лише саркастичну усмішку. Проте насправді на початку пандемії, спостерігаючи за статистикою смертності, людство було дуже залякане.
Обмежені ресурси медичних систем, дефіцит вакцини та людських можливостей для швидкого охоплення усіх бажаючих – дуже комфортне для корупції середовище. Ба більше, може здатися, що за таких умов дрібна побутова корупція є благом. Адже замість того, щоб «ганятися» за вразливими верствами населення, чимало з яких вкрай обережно поставилося до прискорено впроваджених вакцин, можна вакцинувати тих, хто того прагне.
Але дослідження спростовує цю гіпотезу. В тих регіонах, де фіксувалися найбільші показники толерантності до корупції, охоплення щепленням 50% населення відбулося значно пізніше, ніж в регіонах, де корупцію виправдовували не так багато жителів. Тобто хабарі прямо уповільнювали процес.
Автори роботи розглянули ще кілька асоціацій між ефективністю вакцинаційної кампанії та, наприклад, приналежністю місцевої влади до правлячої партії. Але їх можна залишити поза увагою, зважаючи на різницю між політичними традиціями України та Великої Британії.
Головний висновок, який можна зробити з цієї роботи лежить поза межами суто медичного застосування. Виявляється, корупційна поведінка громадян може дуже швидко змінюватися в залежності від обставин. Те, що здавалося неприпустимим ще вчора, сьогодні може стати абсолютно нормальним. І, схоже, навпаки.
Відтак звинувачувати у корупції менталітет марно. Якщо для неї немає реальних підстав у вигляді надмірної бюрократії або дуже обмежених та важливих ресурсів, толерантність до хабарів навряд чи буде високою.
І наостанок. Щоб не здавалося, що у проявах британської корупції часів пандемії стоїть виключно питання життя та смерті, наведемо лише один приклад такої поведінки, що згадується у дослідженні. Деякі респонденти повідомляли, що вдавалися до хабарництва, щоб швидше отримати довідку про щеплення та мати змогу завітати на звичайнісіньку вечірку.
