За підсумками березня 2023 року споживча інфляція в Україні у річному вимірі суттєво уповільнилася до 21,3%, повідомляє Держстат. Ще місяць тому темпи зростання цін головна статистична установа оцінювала у 24,9%.
Це неймовірний результат, набагато кращий за січневий макропрогноз Національного банку, в якому за підсумками першого кварталу чиновники розраховували на інфляцію 23,9%. Проте усі, хто бував останнім часом в магазині, не дуже вірять офіційним даним. Та й не дивно: звичайна цибуля, яку ще у грудні можна було купити по 30 грн за кілограм, наразі коштує більше 50 грн. Ще трохи, та до борщу замість цибулі та моркви – остання ненабагато дешевша - доведеться додавати банани. То чи можна довіряти офіційним даним?
Що таке інфляція та як її вимірюють
Перш за все дозвольте трохи теорії. Інфляція – це не зміна курсу валют, хоча й цей чинник впливає на рівень цін, а показник, що вимірює ступінь знецінення грошової одиниці. Найпростіше його виміряти, порівнюючи ціни на ідентичний набір товарів та послуг.
У випадку з споживчою інфляцією статистичні установи країн використовують загалом схожу методику, яка, щоправда, суттєво відрізняється за складом споживчого кошику та ваговими коефіцієнтами до кожного «інгредієнту». Наприклад в Україні найбільш сильно на розрахунок інфляції впливають продукти харчування, комуналка та транспорт. Тобто ті товари та послуги, на які українці витрачають найбільшу частину своїх зарплат та пенсій.
Кінцева розрахункова формула створюється після вивчення середнього патерну споживчої поведінки громадянина. Статистичні органи з певною регулярністю переглядають формулу, включаючи до кошику одні товари та послуги, та виключаючи інші. Так, наприклад, в сучасній українській інфляції враховується вартість мобільного зв’язку та інтернету, яких 30 років тому там не було.
Від теорії до практики
Такий підхід не може бути ідеальним, адже є занадто усередненим. Споживчі звички одного українця можуть радикально відрізнятися від таких в іншого. Той, хто має власне авто, слідкує за цифрами на покажчиках АЗС, любитель гамбургеру орієнтується на ціну мак-меню, пенсіонерці з Самбору байдуже й до першого, й до другого. Їй важливіші ціни на хліб та улюблені цукерки онуків.
Це означає, що інфляція в принципі не може бути об’єктивною – вона індивідуальна для кожного. І кожним відчувається як суто суб’єктивний показник. При цьому ж Держстат дає усереднений зріз, який з місяця в місяць формується за ідентичною методикою, по ідентичних товарах, в одних й тих самих продавців.
Ми не знаємо, де саме установа дізнається про ціну «чоловічих светрів та джемперів» або «бюстгальтерів». Я й гадки не маю, ціна на який саме електричний чайник чи кондиціонер фігурує у розрахунку інфляції. Що таке в розумінні Держстату «плитка керамічна» чи «дівчачі сукні» - усі ці та ще близько 330 позицій товарів та послуг зазначені в методиці розрахунку інфляції, що відкрито розміщена на сайті установи.
Очевидно, що «засоби макіяжу» - це занадто широка категорія, але навіть ціна на звичайну помаду може відрізнятися на порядок в залежності від виробника та успіхів маркетологів конкретного дистриб’ютора. Але з точки зору статистики це не має вирішального значення. Головне, щоб оцінювалися одні й ті самі товари, бажано одного бренду чи, щонайменше, цінової категорії.
Типи інфляції. А що, буває різниця?
Мабуть, кожному з вас доводилося чути про повзучу інфляцію або галопуючу інфляцію. Й асболютно точно кожен, хто пережив 90-ті у свідомому віці, не по чутках знає про гіперінфляцію. То в чому ж різниця?
З точку зору механізму виникнення та суті самого процесу її немає. Ці три типи є, скоріше, маректинговими визначеннями глибини проблеми, тобто швидкості, з якою знецінюються гроші. Якщо річна інфляція обмежується 10%, її називають повзучою. Коли процес прискорюється до 10-50% застосовують термін "галопуюча". Ну а для більших цифр підійде термін "гіперінфляція".
У річному вимірі
Ще один важливий момент, який ми ігноруємо, оцінюючи офіційні дані – це період. У загальній світовій практиці оперують індексом цін у річному вимірі (р/р – рік до року). В нашому випадку порівнюючи ціни у березні 2023 року з березнем 2022-го. Такий підхід дозволяє пом’якшити сезонні коливання та є більш релевантним з точки зору ключової мети: визначити, як динамічно знецінюються гроші.
Але суб’єктивно ми найбільш болісно сприймаємо різкі цінові стрибки. Наприклад, одним з лідерів цінового рейтингу березня цього року стали одяг та взуття, що подорожчали на 12,5% за місяць. Тож якщо б джинси, які ви купували у лютому за 1000 гривень, у березні обійшлися вам у 1250 грн, ви б, напевне, були шоковані. Але у річному вимірі, яким оперує, зокрема, й НБУ, вони подорожчали лише на 3,6%. Як таке можливо? Все просто: минулого року фіксувалися й періоди зниження цін на цю продукцію, які зрештою значною мірою компенсували минулорічне березневе подорожчання, що у нашому випадку і є точкою відліку.
Податок на бідних
Висновок з усього зазначеного вище дуже простий: не варто сприймати офіційну інфляцію абсолютно буквально. Це статистичний показник який демонструє середню температуру. Для когось він буде справедливим, для когось – ні. Але кращого індикатору для вимірювання знецінення національної валюти немає.
Так, можна сперечатися щодо окремих позицій у кошику. Наприклад, мабуть, справедливо було б додати до нього підписку на Youtube Premium, Megogo чи SweetTV. Наручні годинники замінити на фітнес-браслети, а газети – на підписку NV, Liga чи Forbes. Та ця «косметика» хоч і буде безперечно корисною, не зможе суттєво вплинути на загальний показник.
Крім того, найголовніше не це. Вартість моркви та цибулі, звісно, не можуть не турбувати. Але все ж не слід забувати, що інфляція - це насамперед не ціновий показник, а індикатор вартості грошей.
Його називають «податком на бідних» лише з однієї причини – зазвичай найменш заможні громадяни зберігають свої заощадження у грошах, причому більшість – у готівці (поточні та карткові рахунки слід віднести до готівкових коштів). За таких умов інфляція 25% р/р означає, що з 1000 заощаджених гривень за рік залишиться лише 750 грн. Не фізично, а з точки зору кількості товарів, які можна придбати на ці заощадження.
Заможні роблять інакше і зберігають більшу частину грошей у різних активах: на банківських депозитах, в акціях та облігаціях, нерухомості, золоті. Тобто в тих «товарах», які не втрачають вартості, коли гроші знецінюються.
Для невеликих заощаджень квадратні метри підійдуть не завжди, а акції та облігації для простих українців досить складна матерія. Але депозити з сьогоднішньою ставкою до 18-19% річних у гривні – ідеальний інструмент для захисту від інфляції.
Остання знижується і, за прогнозами НБУ, до кінця року становитиме 18,7% річних. Не факт, що прогноз виправдається, але за таких умов депозит строком 1 рік повністю захистить заощадження від інфляції.
