За перші п’ять місяців 2024 року, згідно статистики НБУ, українці відкрили в банках країни 709 тисяч нових карток. На 1 червня нараховувалося 53,03 мільйони банківських карток, з якими протягом попереднього місяця було здійснено бодай одну транзакцію. Тобто значно більше, ніж усіх українців, включаючи вимушених мігрантів, новонароджених та пенсіонерів.
Раніше така статистика нікого особливо не цікавила – цілком нормально, що в гаманці у людини може бути дві-три картки різних банків. Хтось полює за кешбеком, комусь зручно сплачувати комуналку саме у цьому банку, а хтось хоче більше відсотків на залишок, чим можуть порадувати далеко не всі фінустанови.
І це вже не кажучи про кобрендингові проєкти банків з торгівельними мережами, кредитні пропозиції банків, програми розстрочки тощо. Іншими словами логічних та абсолютно прозорих пояснень зростанню портфелю активного «пластику» є чимало.
Проте останнім часом українці у самому широкому загалі почали знайомитися із новим поняттям, так званими «дропами». Комусь новий термін вперше зустрівся у ЗМІ, а хтось познайомився з ним ближче, «продавши» свою картку невідомим особам в обмін на винагороду. Завдяки чому став учасником якоїсь не надто приємної схеми.
Держава та банки проти дропів
Ця проблема не може не бентежити державу. Розвиток технологій та бідність населення зробили можливою побудову дуже складних та багаторівневих трансакційних структур, що складаються із великої кількості звичайних переказів з картки на картку між фізичними особами. Ті, хто використовує такі схеми, чудово знають існуючі встановлені нормативними актами обмеження та правила (доволі суворі, якщо, скажімо, порівнювати їх з європейськими). І здебільшого їх не порушують.
Але непокоїть ця проблема і банки. Всі без виключення фінустанови, які опанували технології дистанційного відкриття рахунків та випуску карток, постійно ламають голову над її подоланням. Запускаються нові алгоритми, вираховуються нові ознаки, розробляється додаткові механізми. Та щомісяця блокуються та закриваються тисячі й тисячі карток, що отримали підозру на «дроп», а їхні власники не змогли чи не захотіли пояснити та підтвердити сутність підозрілих операцій.
Це не перебільшення. Лише держбанки закрили від початку року 80 000 таких карток. Але закривають не тільки вони, тож загальне число може бути й вдвічі більшим. Проте за той же період було оформлено понад 700 тисяч нових карток. Звісно, не всі вони відкривалися заради продажу в інтернеті під використання незрозуміло ким у незрозуміло яких схемах (там може бути що завгодно, й ухиляння від податків, й відверте шахрайство). Проте серед цих нових карток нових «дропів» навряд чи менше, ніж закритих.
Спроби апелювати до людей, які й віддають свої картки у використання за винагороду бозна кому, лякаючи їх наслідками за участь у нелегальних схемах та донарахуванням податків, схоже, приречені. Бо складно переконати людину відмовитися від кількох сотень гривень легкого заробітку, коли в гаманці хронічно пусто. От і погоджуються вони на «солодкі» пропозиції на форумах та у месенджерах на кшталт «куплю картку…».
Повертаючись до банків відзначу, що боротьба триває, а способи, якими користуються банки для виявлення та протидії, постійно ускладнюються. Хоча жоден з банків не стане розповідати про конкретні механізми та ознаки, бо це надасть занадто цінну інформацію тим, хто знаходиться по іншу сторону. Але сили не рівні. І ось чому.
Заборони, обмеження, та відповідальність
Всілякі заборони та обмеження – не найкращий спосіб боротьби з будь-яким явищем. Але слід визнати: існують матерії, де без них не можна. Навряд чи хтось буде пропагувати легалізацію заборонених речовин, щоб подолати контрабанду. Так, це б допомогло, але якою ціною?
Проблематика дропів полягає не стільки й не тільки в тому, що банки не здатні виявити такі операції/картки. А в тому, що засади для їх блокування з’являються лише тоді, коли транзакційна поведінка вже вийшла за межі прийнятного патерну.
Та й загально визнаних, нормативно встановлених критеріїв для цього явно недостатньо. Звісно, де-юре фінустанова, користуючись концепцію ризик-орієнтованого підходу, може відмовитися від підтримання ділових відносин без посилання на якісь законодавчо встановлені ліміти. Але де проходить границя, за якою під жорнова боротьби з дропами масово почнуть потрапляти цілком законослухняні клієнти? Адже очевидно, що в міру посилення заходів протидії підозрілі операції стають усе менш «дивними».
Саме тому держава пропонує встановити на нормативному рівні низку обмежень та заборон. Найбільш тривожно українці зустріли новину про плани запровадження лімітів на карткові перекази за кількістю (попередньо йшлося про 30 вихідних операцій на місяць) та сумою (не більше 100 000 грн). Для абсолютної більшості такі обмеження не стане проблемою. І це правда.
Але крім цього почали обговорюватися ідеї запровадження «реєстру «дропів», а також встановлення законодавчої заборони на передачу картки третій особі з відповідними санкціями за порушення.
Зараз неможливо сказати, чи будуть ці норми запроваджені. Та як забезпечити контроль, особливо щодо згаданої заборони. Але потенційно ці заходи справді можуть допомогти подолати проблему.
Скажімо, наявність єдиного реєстру карток одразу дозволить визначити, чи не є людина системним порушником. Відкриття кількох десятків карток в різних банках протягом відносно короткого періоду очевидно виглядає підозрілою практикою. А якщо власник ще й був доказово визначений «дропом», про що у реєстрі міститиметься відповідна позначка, взагалі розмовляти немає про що. До речі, такий реєстр вже на медійному рівні може дуже суттєво вплинути на розповсюдженість схеми. Чи стане людина ризикувати усіма своїми рахунками заради заробітку кількох сотень гривень з перспективою отримати відмову від усіх учасників ринку для відкриття ще одного?
Набагато складніше з ідеєю накладання санкцій на утримувача картки за передачу третій особі. Така заборона, до речі, міститься у договорах всіх банків. Проте, зважаючи на неможливість реально проконтролювати її дотримання клієнтом, жодних санкцій за таку практику не передбачено. Запровадження на законодавчому рівні покарання за такі дії у вигляді, наприклад, штрафу може мати сенс. Але лише за умови, що її можна буде довести. А це неможливо без дуже значного ускладнення звичних та комфортних операцій.
Що далі
Наразі невідомо, які саме обмеження будуть встановлені, які параметри будуть застосовуватися, та скільки часу піде на їх запровадження. Але поки зрозуміло, що більшості українців вони не торкнуться. Якщо ти працюєш офіційно, платиш податки – жодних проблем виникнути не може. А якщо і так, дуже легко подолати їх, показавши банку джерело походження грошей.
Тому слід ставитися до таких пропозицій обережно, а критикувати конструктивно, щоб ще на етапі розробки та запровадження можна було внести потрібні корективи. Але слід визнати, що, схоже обмеження у тому чи іншому вигляді все ж неминучі.
