Банкрутство Silicon Valley Bank та Signature Bank, проблеми First Republic Bank та низки інших регіональних банків США, здається, були лише початком. Фінансові рани ще не встигли загоїтися в північній Америці, як криза почала розвиватися в Європі: тінь банкрутства лягла на один з найстаріших банків, швейцарського гіганта Credit Suisse. Й наразі перші шпальти усіх ділових видань світу займає лише одне питання: хто наступний?
Звісно, в кожному випадку журналісти цікавляться насамперед станом речей у місцевих банках. Пошук слабких місць та недоліків у регулюванні ринку центральними банками стали останніми тижнями головною забавкою усіх, в кого є бодай трохи грошей та банківський рахунок. Цікаве це питання й для українців. Тож спробуємо розібратися, чи можливе повторення негативних сценаріїв в Україні.
Чому вони банкрутують
Хвиля банківських банкрутств в США та Європі спонукає шукати єдину глобальну причину кризових явищ. І вона дійсно є. Хоча зовсім не там, де її зазвичай шукають. В усіх згаданих кейсах реальні проблеми були викликані ані окремими рішеннями ФРС, ані інфляцією чи підвищенням ставок, а лише втратою довіри клієнтів.
Якщо почати копати глибше, намагаючись зрозуміти, що саме спонукало власників рахунків почати масово виводити гроші з збанкрутілих банків, з’ясується, що в кожної з фінустанов була своя сумна історія. Початок було покладено Silicon Valley Bank, який невірно оцінив ризики, інвестував забагато коротких клієнтських коштів, здебільшого стартапів, у довгі державні папери. Які потім, щоб розрахуватися з клієнтами, довелося продавати дешевше номіналу через зростання облікової ставки. Решту історій можна розглядати під мікроскопом, знаходити очевидні та неочевидні причини, але усі вони будуть трохи іншими, аніж у Silicon Valley Bank. Єдина загальна риса – втрата довіри клієнтів.
Банківська криза в Україні: чи очікувати повторення
Модель банкрутства Silicon Valley Bank навряд чи можлива в Україні, як, щоправда, й банківська криза в США, про яку всі зараз говорять. Так, українські банки також інвестують в ОВДП досить значні суми (наразі в їхньому портфелі 536 млрд грн таких паперів). При цьому ж в структурі пасивів так само домінують кошти на вимогу. Але, по-перше, українські банки не вкладають гроші в 10-річні папери, намагаючись обмежитися найкоротшими ОВДП в межах одного року. А по-друге, в Україні триває війна.
Графіка: Національний Банк України
Чому фактор війни такий важливий? Справа в тому, що в часи настільки гігантських випробувань люди максимально обмежують витрати. Вони не знають, що буде завтра, а тому прагнуть створювати бодай невеличку подушку фінансової безпеки. Саме тому під час пандемії залишки коштів людей та бізнесу на банківських рахунках динамічно зростали по всьому світу. Саме тому протягом 2022 року банківська система України кілька разів оновлювала рекорди щомісячного притоку коштів українців на рахунки.
В бізнеса мотивація трохи інша. Складна ситуація в економіці, дорожнеча кредитів через високу облікову ставку та низький споживчий попит мотивують підприємців мінімізувати плани розвитку. При цьому звільнені кошти розміщуються у депозитах в банках, адже тут можна заробити пристойну ставку.
Все це означає, що до перемоги України навряд чи слід очікувати на значний відтік ліквідності з банківської системи. Скоріш за все тренд на її зростання залишатиметься актуальним й надалі. Тим більше, що наразі держава в особі ФГВФО гарантує всю суму депозитів фізосіб.
Після перемоги
Логічне питання: а що ж буде після перемоги України? Відповідь на нього доволі складна. Та й шукають її наразі багато хто – від НБУ до банків та звичайних людей. Зрозуміло, що сформований за час війни відкладений попит, що здебільшого й осідає наразі на банківських рахунках, доволі швидко потрапить на ринок. Комусь треба буде відремонтувати будинок, а хтось захоче відпочити на морі. Так чи інакше, накопичені на рахунках гроші почнуть виходити з банківської системи.
Це одна з причин, чому НБУ наразі ухвалює доволі жорсткі рішення, щоб змусити банки мотивувати свої клієнтів зберігати гроші не на картках та поточних рахунках, а на строкових депозитах терміном від 3-х місяців.
Але потенційні складнощі бачить не тільки регулятор. Українські банки наразі тримають у депозитних сертифікатах НБУ приблизно 350 мільярдів гривень. Це миттєві гроші – вони доступні банкам щодня. А вказана сума складає приблизно половину від усіх залишків фізосіб на вимогу. Тобто якщо уявити, що половина українців одночасно захочуть зняти усі свої гроші з карток, грошей в банків на це вистачить. Але навряд чи таке масове зняття можливе.
Крім того, слід зважати на ще одну унікальну особливість українського ринку. Якщо проблеми Silicon Valley Bank були спровоковані підвищенням відсоткової ставки ФРС, через що їх старі інвестиції почали втрачати вартість, то в Україні після війни повторення цього сценарію абсолютно неможливе.
Немає жодних сумнівів, що після перемоги НБУ почне знижувати ставку, оскільки економіка потребуватиме дешевих грошей для відновлення. Тож дохідність ОВДП на рівні 18-20%, яку наразі отримують покупці держоблігацій, на фоні зниження облікової ставки виявиться дуже високою.
До рівняння слід додати ще й цікавість до України іноземних інвесторів, які після перемоги гарантовано повернуться на український ринок. І доволі короткі ОВДП з дохідністю до 20% річних для них стануть неймовірно цікавою інвестицією. Тож, якщо Silicon Valley Bank був вимушений продавати папери з свого портфелю з дисконтом, фіксуючи збитки, українські банки, скоріш за все, продаватимуть свої з премією. Звісно, якщо в цьому взагалі виникне потреба.
Це, звісно, жодним чином не гарантує безхмарного майбутнього назавжди. Природа кризи, на жаль, стає зрозумілою лише після того, як криза трапилася. Отже гарантувати на 100% що в Україні не буде проблем, викликаних якимись іншими чинниками, неможливо. Але принаймні повторення сценарію Silicon Valley Bank в нас не буде.