Українці рік від року збільшують частку безготівкових операцій картками, що аж ніяк не заважає їм любити готівку, якої в економіці теж стає все більше. Це не добре і не погано, але чому в одних випадках ми платимо готівкою, а в інших - карткою?
Кеш люблять всі
На початку 2024 року Національний банк поділився свіжою статистикою: за рік, що минув, обсяг готівки в обігу збільшився на 6,7%. На 1 січня 2024 року під подушками та матрацами, в гаманцях та портмоне українців знаходилося 764,4 млрд грн. І це не рахуючи доларів та євро, які банки ввозять тонами: протягом минулого року в Україну завезли $9,5 млрд, тобто майже 10 тон іноземної готівки. А вивезли лише $773 мільйони.
Регулятор уточнює: темпи зростання готівкових гривень минулого року значно уповільнилися, адже за рік до того їхній обсяг зріс на понад 14%. Але все ж цифри виглядають дуже переконливо. Особливо якщо дивитися на них в розрізі окремих купюр. Найрозповсюдженішою банкнотою в нашій країні вже тривалий час є купюра номіналом 500 грн. Але найбільшими темпами минулого року в обігу зростали 1000-гривневі банкноти. Їхня кількість збільшилася одразу на 62,3% до 240,8 млн штук.
Інфографіка - Національний банк України
На цьому фоні певний дисонанс викликає поступове зростання частки безготівкових операцій з картками. За підсумками третього кварталу минулого року 63,3% операцій за сумою українці проводили безготівково. Лише за квартал цей показник зріс більш на 1%. А загальна динаміка ще переконливіша: 6 років тому показник складав 45,1% а ще роком раніше – 39,3%.
Готівка проти карток
Зростання готівки в обігу, особливо надзвичайно великий стрибок 1000-гривневих банкнот, в НБУ пояснюють повномасштабним вторгненням. «Адже через війну люди воліють зберігати заощаджень у вищих номіналах банкнот», - зазначає пресслужба установи у власному телеграм каналі.
Це пояснення навряд чи варто піддавати сумніву. Але готівка є непереможною навіть у найстабільніших країнах з високим рівнем доходів. Навіть у Швеції, країні-світовій лідерці безготівкового обігу, є тверді прихильники готівки. Що вже казати про інших.
Чому люди надають перевагу готівковим розрахункам, пояснень може бути чимало. Звісно, є в цьому феномені не надто приємні складові, як от тіньова економіка та корупція. Хтось просто не довіряє банкам або навіть технологіям загалом. Хтось прагне не залишати цифрові сліди. Інші просто почуваються у більшій фінансовій безпеці, коли в кишені є кілька купюр. Всі ці та десятки незгаданих причин в тій чи іншій мірі є релевантним поясненням.
Тим більше що майже у кожного з нас є трохи грошей на карті й у кишені. За глобальною статистикою, до речі, частка таких людей у світі 90%.
Витратити та забути
А як щодо питання, якому саме способу оплати надають перевагу люди, які мають можливість обирати? Чому в одних випадках ми вирішуємо розрахуватися карткою, а в інших – дістаємо купюру з гаманця?
Цікаву відповідь на це питання запропонували науковці з Університету Нотр-Дам, що проаналізували 118 042 покупок та провели шість поведінкових експериментів за участю 5000 людей. Вони дійшли висновку, що за інших рівних люди надають перевагу готівці, коли хочуть приховати покупку від самих себе.
На перший погляд це емпіричне спостереження є абсолютно безглуздим. Але все ж, це, дійсно, так: купуючи дорогу пляшку води в аеропорту людина заплатить скоріше готівкою, адже не хоче нагадувати собі про не надто розсудливу фінансову поведінку списком транзакцій у мобільному застосунку. Хот-дог замість салату в періоди боротьби з зайвими кілограмами, пачка цигарок, коли дав собі обіцянку кинути палити, поїздка на таксі замість автобусу, коли збираєш на власне авто – у цих та навіть значно менш «гострих» сценаріях більшість з нас оберуть готівку.
«Думаю, що багато споживачів — особливо ті, хто ретельно відстежує витрати за карткою — усвідомлюють, що вони використовують готівку, щоб їм не доводилося знову думати про певні покупки», — підсумовує провідний автор дослідження, доцент кафедри маркетингу Університету Нотр-Дам (США) Крістофер Бехлер. І додає: «Насправді це стратегія використання готівки, щоб приховати покупки від самих себе, якщо ми почуваємося через них погано. Визнаємо, ми з моїми співавторами робимо так само».
Доволі несподівані висновки можуть мати цілком прикладне застосування щонайменше з точки зору маркетингу. Якщо ти продаєш пончики чи шаурму, відмовлятися від приймання готівки не надто слушна стратегія. А от продавцю фруктів, овочів та соків-фреш, навпаки, краще якомога раніше встановити термінал.
