Криза, що була спричинена пандемією COVID-19, стала потужним ударом для кадрового ринку. Тоді мільйони підприємців і сотні мільйонів людей по всьому світу змушені були опановувати нові формати роботи. І хоча згодом «дистанційка» стала визнаною та цілком прийнятною формулою, на початку коронакризи 12% опитаних Національним банком представників українського бізнесу жалілися на брак кадрів.
Менше з тим, поточна «кадрова» ситуація в економіці України виглядає ще гірше. Настільки, що в свіжому інфляційному звіті, який Національний банк традиційно готує на початку кожного місяця, регулятор присвятив кадровому голоду окрему главу.
Під час опитування 2023 року представники регулятора були здивовані: частка підприємств, які відчували брак кадрів підскочила до 36%. А за підсумком I кварталу 2024 року 38% опитаних компаній зізналися, що дефіцит працівників обмежував їхню діяльність.
Немає кому працювати
Навіть за підсумком першого кварталу 2024 року, коли країна переживала пік шоку від початку повномасштабної війни, а мільйони українців виїжджали за кордон, ситуація була не настільки драматичною. Тоді на брак кадрів жалілися лише 22% опитаних підприємств.
Звісно, наведені цифри є результатом опитування, тобто відображають скоріше суб’єктивні відчуття, ніж об’єктивні цифри. Але механіка опитування не змінювалася, відтак навіть якщо і маємо певне перебільшення проблеми, навряд чи поглиблення дефіциту кадрів варто списувати лише на песимізм керівників підприємств.
Тим більше для нього є цілком об’єктивні передумови. На графіку нижче наведені розрахункові показники частки осіб працездатного віку за макрорегіонами України у 2021-му та березні 2024 року. Зауважу, що «працездатними» в нашій країні вважаються люди 15-70 років.
Добре видно, що всюди, а надто – в найбільш постраждалих регіонах, що були частково окуповані, українців працездатного віку відчутно поменшало. Насамперед це наслідок масової, навіть безпрецедентної міграції через війну. Але не тільки.
44% опитаних представників бізнесу на перше місце антирейтингу кадрових проблем поставили не міграцію, а мобілізацію. І це насправді дуже важливий чинник.
Очевидно, що оборона країни є пріоритетним напрямом. Це добре розуміють всі без винятку, включно з бізнесменами, що беруть участь в опитуваннях. Тому не варто сприймати їхні оцінки занадто емоційно. Це лише констатація факту, не більше того.
Зарплати вгору
Жаліється бізнес не тільки на брак кадрів, як такий. Серед проблем, що заважають роботі, опитані відзначають психологічний стан працівників, відключення електрики, повітряні тривоги. Бракує підприємцям і навичок, що можуть запропонувати кандидати.
Проте усі ці складнощі, очевидно, відходять на другий план, адже, згідно з результатами опитування, неготовність платити співробітнику зарплату, вищу за очікування роботодавця, що заважала найму персоналу ще три роки тому, зараз вже неактуальна.
Іншими словами, кадровий ринок набув усіх ознак ринку кандидата: бізнес готовий підвищувати зарплати, реагує на дії конкурентів та навіть представників інших сегментів економіки, лояльніше ставиться до часткової невідповідності кваліфікації кандидата вимогам.
При цьому поточне та прогнозоване зростання зарплат українців випереджає реальне збільшення продуктивності праці. Це не надто позитивно для економіки та бізнесу, але дуже добре для працівників.
Що далі
Приводів для оптимізму, на жаль, не дуже багато. Позитивними тенденціями можна вважати зростання частки жінок та ВПО, ветеранів та осіб з інвалідністю серед працівників українських підприємств. Цілком очевидно, що ці тенденції й надалі посилюватимуться.
З іншого боку, про повернення вимушених мігрантів, які є другою за вагомістю причиною дефіциту кадрів на думку опитаних підприємців, поки не йдеться. Ба більше, за оцінками НБУ, цього року ще близько 200 000 українців виїздять за кордон. У кращому випадку перші тенденції до часткового повернення українців на батьківщину спостерігатимемо лише з 2025 року. Але умовою для цього залишається відчутне послаблення безпекових ризиків.
