Чи задумувалися ви, що більше 75% неоплачуваної домашньої праці у світі виконують жінки? Щодня вони витрачають години на приготування їжі, прибирання, догляд за дітьми та літніми родичами, організацію побуту, гуртків та шкіл дітям, відпусток та родинних свят. І при цьому не отримують за це зарплат, соціальних гарантій та відповідно оплачуваного пенсійного стажу. Ця робота залишається невидимою для економічної статистики, хоча без неї не може функціонувати жодна сім’я й жодна держава. На відміну від оплачуваної «продуктивної праці» найнятого робітника ці неоплачувані робочі години на користь родини отримали у економічних статтях назву «репродуктивної праці». Кількість цієї роботи жінок особливо зростає у свята.
В суспільствах багатьох країн домашні обов’язки все ще часто сприймаються як природна роль жінки. Або як щось нескладне порівняно із роботою в наймі. «Вона не працює», — говорять про жінок-домогосподарок. Хоча насправді йдеться про повноцінний робочий день, часто й нічну зміну. Без вихідних і лікарняних, без відпустки, без можливості поставити на паузу свою роль дружини, мами, доньки, невістки. А якщо жінка працює нарівні із чоловіком повний робочий день, її у будь-якому разі ніхто не звільняє від домашньої роботи. Тому зайняті кар’єрою жінки часто жартують: «Дружина потрібна не лише чоловіку, а й будь-якій працюючій повний день жінці». Чи є правда у цьому жарті?
У цій статті я хочу показати неоплачувану домашню роботу через цифри та дослідження: скільки годин жінки реально працюють вдома, яку економічну цінність має ця праця в Україні, і яку зарплату отримувала б жінка, якби її рутинні обов’язки оплачувалися за ринковими цінами.
“Невидима праця” у світі: дані досліджень
За оцінками міжнародної аналітичної платформи CSR Education неоплачувана (репродуктивна) праця жінок, а саме хатні справи, догляд за дітьми та літніми родичами становить приблизно від 10% до 39% глобального ВВП у грошовому вираженні (залежно від того, які методи оцінки застосовують).
Ці розрахунки проведені на основі дослідження на базі опитування, де учасники детально записували скільки годин на день вони присвячують різним активностям. Такі опитування показують систематичну нерівність: жінки у всіх країнах витрачають у 2–3 рази більше часу на неоплачувану домашню працю, ніж чоловіки.
Для багатьох жінок це не просто декілька годин на тиждень, а цілий робочий день, щодня. Навіть у високорозвинених країнах середній час неоплачуваної роботи жінок суттєво перевищує час чоловіків.
Журналісти VoxUkraine підрахували, що новонароджена дитина в Австралії додає 44 години на тиждень до неоплачуваного навантаження матері (лише грудне вигодовування займає від 8 до 16 годин на тиждень). Якби цей час рахувався за ринковою заробітною платою, неоплачуваний догляд за дітьми став би найбільшою галуззю економіки Австралії (цілих 20%), а за нею йшла б уся інша неоплачувана робота.
Схожа картина спостерігається і в інших країнах, які збирають дані щодо використання часу й показують, скільки годин витрачають члени домогосподарства на різні види діяльності. Наприклад, у сусідній із нами Республіці Молдова оцінка доданої вартості побутових послуг становила близько 3,5 мільярдів доларів США, що дорівнює 43,6% національного ВВП у 2014 році.
Репродуктивна праця жінок в Україні: скільки годин і чому це цінно
Україна не є винятком. VoxUkraine підрахували, що українські жінки під час пандемії COVID-19 та після повномасштабного вторгнення ще більше відчули на собі зростання неоплачуваного навантаження через закриття шкіл, відсутність підтримки соціальних служб і підвищений попит на волонтерську допомогу. Пілотне опитування щодо використання часу проводилося в Україні, і зібрані дані показали, що жінки витрачають на репродуктивну неоплачувану працю на благо родини вдвічі більше часу, ніж чоловіки. Як бачимо, це відповідає міжнародним трендам.
У містах жінки присвячують цій праці близько 257 хвилин на день, тоді як чоловіки — лише 124 хвилини. У сільській місцевості різниця ще більш драматична: 382 хвилини у жінок проти 149 у чоловіків.
Опитування показує, наприклад, що 50,5% жінок витрачали більше часу на приготування їжі (у порівнянні з 27,8% чоловіків). Внаслідок цього жінки, які під час пандемії ковіду та повномасштабної війни витрачали набагато більше часу на роботу по господарству та догляд за дітьми порівняно з чоловіками, також частіше повідомляли про підвищення рівня психологічного стресу.
Ці цифри означають не просто більшу кількість справ, а суттєве навантаження на здоров’я, сон і можливості жінок розвиватися професійно, навчатися чи відпочивати. Надмірне навантаження пов’язане зі стресом, браком часу на власні потреби, а також із ризиками для фізичного здоров’я.
Скільки б отримувала домогосподарка в Україні, якби її працю оплачували
Щоб оцінити вклад репродуктивної праці жінки в економіку країни та бюджет родини більш конкретно, уявімо ситуацію: жінка в декретній відпустці займається доглядом за дитиною та веде побут повний робочий день. На практиці вона виконує кілька ролей одночасно: няня, кухар, прибиральниця, організатор побуту, водій, медсестра та психолог.
Спробуймо підрахувати хоча б частково приблизну вартість такої праці, використовуючи середні ринкові зарплати на потрібні нам види діяльності в Україні.
Прибиральниця / хатня помічниця в Україні в середньому отримує 19 000 грн на місяць за регулярне прибирання.
Кухар за приготування триразового харчування отримує приблизно 24 000 на місяць.
А няня за цілодобовий догляд за дитиною (а це ж наша мама у декреті) взагалі 74 400 грн на місяць. Крім того, няні не погоджуються так працювати без організації їм «зміни», тобто ще однієї няні у допомогу. Бо ця робота вважається дуже стресовою та тяжкою, щоб виконувати її самотужки із дня у день.
Ці три ролі разом дають приблизно 117 000 грн на місяць. Це лише базові професійні ролі без урахування емоційної праці, організації графіків, супроводу до лікарів тощо.
Якщо ж уявити, що жінка працює повний рік як оплачуваний працівник на лише трьох цих посадах, то така зарплата сягала б понад 1,4 мільйона гривень на рік. І це консервативна оцінка без врахування надурочних, вихідних, свят та додаткових навичок (водій, аніматор дитячих свят, медсестра, психолог та подібне).
Усі роботи, які виконує вдома жінка, далеко не завжди хоч якось компенсуються чоловіком/іншими членами родини. Особисто я знаю лише кілька домогосподарок-дружин, які отримують так звану «зарплату дружини» у вигляді умовних грошей «на особисті витрати». Проте дохід, який можна би було отримати за всю цю роботу у «іншій родині», був би значно вищим за «зарплату дружини» у своїй. Не варто й казати, що цей «гіпотетично можливий» дохід значно перевищує соціальні виплати, які отримують багато матерів у декреті. Він показує, що неоплачувана репродуктивна праця має реальну економічну вартість, яку суспільство сьогодні не визнає і не компенсує жодним чином. Ані на рівні держави, ані на рівні родин.
“Друга зміна” для працюючої жінки
А тепер уявімо жінку, яка виконує всі ці функції домашньої господарки, проте ще і є найманим працівником на повний день. Тобто відпрацювавши не менше 9 годин на роботі, жінка приходить додому і замість відпочинку купує продукти, готує вечерю, прибирає в хаті, робить уроки із дітьми, вислуховує усі нарікання чоловіка, втішає, цілує, обіймає, вкладає спати дітей. Соціологи називають це явище «другою зміною».
За даними пілотного дослідження використання часу Держстату України, проаналізованих аналітичним центром VoxUkraine, працюючі жінки в Україні витрачають у середньому від 3 до 5 годин на день на неоплачувану домашню працю. Для чоловіків цей показник становить приблизно 1–2 години на день.
Фактично це означає, що після завершення робочого дня для більшості жінок починається ще одна повноцінна зміна вдома. Такий дисбаланс зберігається як у містах, так і у сільській місцевості (хоча в селах загальна кількість годин неоплачуваної праці у жінок ще вища).
А як у світі? За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), жінки, поєднуючи оплачувану на неповний день роботу та неоплачувану зайнятість, працюють у середньому на 24 хвилини на день більше, ніж чоловіки. Саме через додаткове навантаження неоплачуваної домашньої праці після основної роботи вони працюють у середньому на 12 годин у місяць довше, хоча отримують значно менше грошей, адже працюють за гроші лише неповний робочий день. Це пояснюється тим, що жінки виконують майже вдвічі більше репродуктивної роботи на день, ніж чоловіки. Розрив між жінками та чоловіками значно різниться у різних країнах. У Мексиці, Португалії та Туреччині ґендерний розрив у неоплачуваній роботі становить понад 200 хвилин на день, тоді як у Данії, Норвегії та Швеції ґендерний розрив у неоплачуваній роботі становить менше 60 хвилин на день.
Аналітики звертають увагу, що поєднання оплачуваної роботи з великою неоплачуваною домашньою працею призводить до хронічної втоми, браку часу на відновлення і професійний розвиток, а також впливає на рішення жінок щодо кар’єри, народження дітей і участі в ринку праці загалом.
Право на пенсію: чи враховується декретна відпустка
В Україні декретна відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами зараховується до страхового стажу, який є ключовою умовою для призначення пенсії та соціальних виплат у майбутньому.
Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу незалежно від того, чи була жінка офіційно працевлаштована на момент виходу в декрет. Саме тому роки догляду за дитиною до трьох років не “випадають” зі стажу і враховуються при призначенні пенсії за віком.
Водночас є велике АЛЕ: хоча цей період входить до страхового стажу, він не збільшує розмір майбутньої пенсії на рівні з оплачуваною роботою. Оскільки за час догляду за дитиною держава зараховує стаж без реальних внесків, ці роки не формують пенсійні коефіцієнти доходу. Фактично жінка зберігає стаж, але не накопичує пенсійний дохід.
Інша ситуація з відпусткою по догляду за дитиною від трьох до шести років. Вона надається в окремих випадках, коли цього вимагає здоров'я дитини. Цей період до страхового стажу не зараховується, якщо жінка не працює офіційно або не сплачує внески самостійно. Формально така відпустка дозволена законом, але з точки зору пенсійної системи вона означає повну перерву у стажі. Саме цей нюанс часто стає несподіванкою: час, присвячений догляду за дитиною, не визнається державою як економічно значущий, попри те, що за навантаженням і відповідальністю він не поступається повноцінній зайнятості.
Чому домашня праця має бути визнаною
Коли домашня робота не визнається, жінки мають менше шансів накопичувати пенсії та соціальний стаж, розвивати кар’єру чи продовжувати освіту. Також менше шансів отримувати справедливу оплату на ринку праці, бо кілька років свого активного економічного часу жінка займається піклуванням про дітей, в той час як її колега-чоловік активно й без перешкод крокує кар’єрними сходами. Врешті-решт, для жінки не менш важливо мати достатньо часу на власне здоров’я, відпочинок і самоосвіту, ніж чоловіку.
У той же час суспільства за рахунок жінок щороку отримують величезний шмат неоплачуваної репродуктивної праці, яка підтримує сім’ї, робить можливими оплачувану продуктивну працю для чоловіків та сприяє стабільності економіки в цілому.
Неоплачувана домашня праця жінок — це не просто турбота про сім’ю. Це реальна економічна діяльність з величезним вкладом у добробут суспільства. За оцінками міжнародних організацій ООН, Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) та UN Women, неоплачувана домашня праця становить до третини світового ВВП, якби її рахували нарівні з оплачуваною роботою. Вона оцінюється у трильйони доларів у світі, десятки тисяч гривень на місяць для кожної жінки в Україні. Тому так необхідно цінувати своїх дружин і мам. Частіше говорити їм слова подяки і підтримки. І як можна більше допомагати із усіма домашніми справами, щоб хоч якось нівелювати досі існуючу у світі несправедливість.
