Гендерні стереотипи дуже міцно вкоренилися в усіх сферах соціуму. Кар’єра не є винятком. Восени минулого року Шведська королівська академія наук навіть присудила премію імені Альфреда Нобеля з економічних наук американці Клаудії Голдін «За дослідження ролі жінок на ринку праці».
В своїх роботах Голдін показала, що на 20%-30% менша зарплата в жінок, які мають навіть кращий рівень освіти, ніж чоловіки, пов’язана із народженням дітей. Адже після цієї події вони потрапляють в заручники так званої «репродуктивної» роботи. Тобто працюють подекуди навіть важче за чоловіків, виховуючи дітей, але не отримують за це грошову винагороду. Коли ж справа доходить до повернення на роботу, часто виявляється, що за декретні роки вони безнадійно відстали від співставних колег-чоловіків.
Це спостереження тільки на перший погляд є об’єктивним поясненням феномену менших зарплат. Насправді багато в чому й воно є наслідком гендерних стереотипів. Та виявляється, що й самі жінки часто стають жертвам власних уявлень про «правильну дівчинку». І в даному контексті не так вже й важливо, чи є останні наслідком «класичного виховання», чи нав’язані суспільною думкою.
Поступливим платять менше
2017 року в журналі The European Journal of Work and Organizational Psychology було опубліковано роботу науковців з Нідерландів та Ізраїлю, в якій вони показали, що наполегливі та менш приязні жінки отримують більшу зарплату, ніж їхні «милі» колежанки. Хоча й ті, й інші виявилися менше високооплачуваними співробітницями за колег-чоловіків.
В цілях дослідження автори опитали 375 чоловіків та жінок з однієї транснаціональної компанії зі штаб-квартирою в Нідерландах. Учасників відбирали випадково, але так, щоб рівномірно охопити усі 12 відділів корпорації. Крім отриманих в ході опитування суб’єктивних даних, по кожному учаснику зібрали низку об’єктивної інформації: про їхню кар’єру, освіту, відповідність продуктивності та розміру оплати праці.
Перший висновок дослідників: зусилля жінок завжди та об’єктивно є неспівставно більшими, ніж їхня винагорода за працю. Простіше кажучи, вони віддають себе роботі більше, але отримують за таку завзятість менше грошей.
Другий – наполегливі й навіть домінуючі працівниці жодним чином не були «покарані гривнею» за свою екстраверсивність, наполегливість щодо відстоювання думок та непоступливість. Тобто риси характеру, що традиційно вважаються «чоловічими». Навпаки, вони мали вищу зарплату, ніж їх приязні колежанки.
Третій висновок виявився найбільш несподіваним. Приязні жінки не тільки отримували найменше грошей за співставну роботу, але й суб’єктивно оцінювали розмір своєї зарплати, як невиправдано високий.
Саме так: вони працювали неадекватно багато, докладали більше за інших зусиль, отримували за свою роботу найменше, але при цьому вважали, що роботодавець їм навіть переплачує.
Будь наполегливою
Цілком очевидно, що саме останнє спостереження і є поясненням самого феномену нерівної оплати праці. Тим паче, що аналогічні тренди спостерігалися й для працівників-чоловіків. З тією різницею, що останні все одно отримували більшу зарплатню, ніж навіть їхні наполегливі колежанки.
Можна припустити, що скромні спеціалісти, що внутрішнє схильні недооцінювати себе, рідше будуть просити про підвищення зарплати. Ймовірно, їм складніше ухвалювати рішення та брати на себе відповідальність. Відтак й суб’єктивна оцінка їхньої ефективності для розвитку компанії менеджерами вищої ланки може бути нижчою, за об’єктивні показники.
На цьому місці, певно, було б слушно дати очевидну пораду: будь більш наполегливою на роботі, відстоюй свою позицію, не бійся говорити голосно та висловлювати думку. Але не менш очевидно, що не всі здатні взяти на себе таку роль. Можливо, в тому винне суспільне уявлення про жіночість, можливо, таке знайоме багатьом батьківське «ти ж дівчинка». Тож якщо є сили та натхнення – спробуй. А як ні, принаймні не слід гризти себе за «занадто високу» зарплату. Та передавати цю шкідливу «класику» своїй донці.
