Ми живемо у недосконалому світі, у якому всі стартують у доросле життя із неоднакових умов. А гендер, даний нам при народженні, є ще одною причиною наших нерівних можливостей. Якщо б тобі «пощастило» народитися жінкою сто років тому, великим дивом була б можливість отримати академічну освіту, мати право голосу. Зараз, здається, все стало простіше, і нема різниці, хлопчик ти чи дівчинка. Але навіть я сама ще 15 років тому на співбесідах стикалася із фразою HR: «Вибачте, але на цій посаді ми би хотіли бачити чоловіка». Директорами з маркетингу були, здебільшого, чоловіки. Жінкам могли довірити копірайтинг, PR, дизайн, дослідження або аналітику. І дуже рідко — керування чимось більшим.
Проте жінки — це величезний потенціал, який світ втрачає через бар’єри. Через час, витрачений на неоплачувану хатню роботу, на догляд за дітьми або літніми родичами. Через обмежені юридичні права чи ті ж самі гендерні упередження роботодавців. Дослідження McKinsey ще 10 років тому показали: якщо б жінки на ринку праці мали ті ж права і можливості, що і чоловіки, світова економіка могла б вирости на трильйони доларів. Лише уявіть собі цю цифру. Чи переміг світ зараз, 10 років потому, стереотипи масової свідомості, які подекуди сприймали жінку як другорядну в громадському та економічному житті? Своїми спостереженнями ділюся у цій статті.
Чи досягне світ гендерної рівності
Американська науковиця Клаудіа Голдін вивчає ринок праці та жінок у ньому вже понад 40 років, має численні дослідження та публікації. В релізі, що було опубліковано 2 роки тому Нобелівським комітетом, який присудив їй премію з економічних наук за дослідження ролі жінок на ринку праці, є цікаві дані із останніх робіт дослідниці. Наприклад, частка працевлаштованих жінок становить близько 50%. А у чоловіків така ж частка сягає 80% від їх кількості працездатного віку. У середньому жінки отримують на 10-20% меншу зарплатню, ніж чоловіки. Пояснюється це просто: жінки більше, ніж чоловіки, залучені до так званої «репродуктивної праці» – неоплачуваної домашньої роботи (від приготування їжі та прання, до догляду за дітьми та їхньої освіти).
Ще 10-15 років тому у Європі та США далеко не кожна жінка після народження дітей поверталася до роботи. Але зараз ситуація поступово змінюється: жінки працюють більше. У тому числі і завдяки тому, що змінюються політики країн щодо подолання гендерної нерівності.
У розвинених країнах зрозуміли: доступ до якісного догляду за дітьми – це не просто комфорт для сімей, а стратегічне рішення для економіки, адже створюються додаткові робочі місця для фахівців, задіяних у догляді за дітьми та літніми людьми. А також вивільняється ресурс жінок, готових працювати, якщо буде забезпечено якісний догляд за їхніми дітьми або родичами похилого віку. Також дослідження доводять, що діти, які відвідували ясла, у дорослому віці мають на 47% вищі доходи та на 75% рідше стикаються з безробіттям (Програма Абесітаріан, 2010). А на кожний інвестований у ранній розвиток долар повертається 7–10 доларів у майбутньому завдяки зростанню продуктивності праці і залученню до праці жінок (Harvard Center on the Developing Child). Саме тому Швеція гарантує місце в яслах кожній дитині з 1 року, батьки платять лише 3% від доходу сім’ї. Франція має розгалужену мережу муніципальних ясел, де вихователі проходять спеціальну підготовку. Німеччина субсидує ясельні групи, щоб зробити їх доступними для всіх, а місце в садочку гарантується законом з 1 року. Канада (Квебек) ввела державне фінансування ясел, знизивши їхню вартість до 8–10 CAD на день. У результаті рівень зайнятості жінок там зріс на 12%.
При цьому світовий ринок послуг по догляду уже перевищує 6 трильйонів доларів і входить до топ-3 секторів, що найшвидше зростають у Європі. Прогнозується, що до 2035 року попит на працівників у цій сфері збільшиться щонайменше на 30%, адже і суспільства старіють, і все більше жінок повертаються до роботи після народження дітей. Це вже факт, який стався. Колишня типова «американська мрія», де є працюючий чоловік і дружина-домогосподарка, що доглядає за домом і дітьми, вже перестала бути мрією амбітного молодого покоління.
Проста математика: втрата одного потенційного підприємця-жінки означає менше робочих місць, нижчі податкові надходження і слабший попит у магазинах. Гендерне різноманіття підвищує інноваційність: у командах, де домінують чоловіки, продукти й послуги частіше стають менш універсальними й потенційно недоотримують свою частку ринку.
Очевидним є й те, що, якщо частина населення має часткову зайнятість та/або отримує менше, то її покупна спроможність, звісно, є нижчою. Це стримує попит і гальмує інвестиції в виробництво й послуги, що у свою чергу стримує створення нових робочих місць і призводить до зростання показника безробіття.
Проте у багатьох країнах Європи жінки і досі працюють менше годин у формальній зайнятості порівняно із чоловіками. Або ж сконцентровані в менш оплачуваних секторах, які дозволяють працювати неповний робочий день. Звісно, така зайнятість жінок пов’язана із дефіцитом місць у дитячих садках або вартістю наглядового персоналу, що доступна не кожній родині. Жінки піклуються про дітей, і це знижує загальні доходи сімей і купівельну спроможність внутрішнього ринку. Також жінки частіше сконцентровані в галузях із нижчою оплатою — сфера обслуговування, освіта, адміністрація — де перспективи зростання і кар’єрного просування обмеженіші. Разом це створює замкнене коло: менші доходи — менший доступ до заощаджень і інвестицій у власний розвиток, а це в свою чергу — більша вразливість до неочікуваних стресових подій, таких як втрата роботи, раптова хвороба, економічна криза.
Чи вплине штучний інтелект на працевлаштування жінок
Розвиток штучного інтелекту відкриває великі можливості для світу: автоматизацію рутинної праці, підвищення продуктивності й створення нових бізнес-моделей. Проте водночас він може посилювати існуючі нерівності. Світовий економічний форум у звіті про «Гендерний паритет в епоху розумних технологій» попереджає про так званий augmentation gap — розрив у здатності людей використовувати ШI для підсилення навичок. Йдеться про те, що ті, хто матиме доступ та вмітиме працювати із інструментами, підвищать свою продуктивність, а усі інші ризикують опинитися осторонь. Тому важливо давати змогу опановувати практичні сценарії застосування штучного інтелекту в професії.
Автоматизація найбільше зачепить сектори з високою часткою жіночої зайнятості — адміністративні послуги, обслуговування — тому без програм перекваліфікації жінки можуть першими втратити роботу. Водночас ШI може звільнити час від рутини, допомогти з аналітикою для малого бізнесу, автоматизувати бухгалтерію, розширити доступ до освіти і створити дистанційні робочі місця — але це спрацює лише за наявності доступу до інструментів і навчання.
Ера штучного інтелекту може або поглибити гендерну нерівність, або зменшити її — залежно від того, як буде організовано освіту, робочі процеси та HR-політики.
Як змінюється роль жінки під час війни в Україні
В Україні війна, мобілізація й спад економіки прискорили не лише трансформації бізнесів, а призвели ще й до пришвидшення процесів подолання гендерної нерівності. Жінки, особливо у містах, активніше створюють стартапи, запускають бізнеси в ІТ, креативних індустріях і сервісах. Багато ініціатив підтримки жіночого підприємництва існують у вигляді грантів.
За даними Opendatabot, у 2023 році приблизно 56% нових індивідуальних підприємців (ФОП) в Україні були жінки; у 2024-му частка нових ФОП, відкритих жінками, сягала вже близько 60–61%. Це свідчить, що саме жінки сьогодні стають рушійною силою малого бізнесу, адаптуючись до нових реалій і заповнюючи ніші, які відкрилися через воєнні зміни на ринку праці.
За оцінками МОП, саме жінки займають 90–93% нових робочих місць у сфері догляду. Це стабільна, затребувана та соціально важлива професія. Попит на яку зростатиме із кожним днем. Швидке зростання попиту на таких фахівців ми спостерігаємо і у Європі.
Сьогодні в Україні також значно побільшала кількість жінок у лавах Збройних Сил і в критичних галузях логістики. Багато жінок — не лише волонтерки, медички, інженерки, а й ті, хто безпосередньо служить на фронті. За даними Міністерства оборони України, станом на 1 січня 2025 року у Збройних Силах України проходили службу понад 70 000 жінок.
Мобілізація чоловіків і вимушена міграція змістили робочу силу у містах та селах: у деяких галузях жінки опинилися в ролях, які раніше вважалися «чоловічими» — механіка, складська логістика, будівництво. Тож тепер ми не дивуємося, коли бачимо жінок серед водіїв таксі, вантажівок, трамваїв, тракторів, комбайнів чи метрополітену. Жінки сьогодні відіграють роль каталізаторів економічної стійкості.
У селах багато жінок роботу поєднують з веденням домашнього господарства та доглядом за дітьми, адже доступ до ринку праці та до послуг дитсадків там обмеженіший. Свіже дослідження Gradus портрету сільської жінки під час війни підтверджують ці особливі виклики. Серед головних перешкод опанування більш оплачуваних так званих «чоловічих» професій опитані мешканки сільської місцевості називали складнощі з поєднанням роботи і домашніх обов’язків (41%), брак знань та навичок (39%) і недовіру до власних здібностей (37%). Цікаво, що серед названих сільськими жінками залишаються бар’єри, пов’язані з упередженнями в суспільстві чи близькому оточенні та страх перед осудом або нерозумінням.
Перерозподіл робочої сили, більше залучення жінок, опанування жінками «чоловічих» професій може підвищити загальну стійкість економіки України після війни. Звісно, якщо держава і бізнес підтримають навчання та соціальну інфраструктуру для працюючої жінки. Адже дуже важливою складовою можливості жінки працювати є наявність дитячих садків. В Україні сьогодні понад 1,3 мільйона дітей віком до 5 років, а доступ до дитячих садків досі обмежений: 4 із 10 дітей не мають місця у ЗДО (за даними ЮНІСЕФ, 2024). Особливо ця ситуація критична для дітей до 3 років. Попит на ясельні групи покритий лише на 15% (за даними МОН). А попит на доглядових фахівців — колосальний і лише зростає. Середня оплата праці няні в Україні - від 25 000 до 45 000 грн, а у великих містах - до 60 000 грн і більше. Звісно, такі витрати на догляд за дитиною доступні не кожній родині. Саме тому у нас понад 35% молодих жінок сидять у «декреті» до 3 років тоді, як країні за різними оцінками вже зараз не вистачає близько 3 млн. працівників.
Попри все, Україна сьогодні має унікальний шанс — трансформації, які сталися через війну, можна спрямувати в довгострокове накопичення людського капіталу. Якщо ми вкладемося у людей — у розвиток інфраструктури по догляду за дітьми, у навчання й подолання практичних бар’єрів для жінок — у країні зменшиться гендерна нерівність, і не лише почне краще заробляти кожна окрема жінка, а й виграє українська економіка в цілому.
