У січні 2026 року курс долара в Україні формувався під впливом одночасних факторів — активної валютної пропозиції з боку міжнародних партнерів, високого попиту бізнесу на валюту наприкінці і на початку року для бюджетних та комерційних платежів, а також масштабних інтервенцій Національного банку, які мали стримуючий ефект на ослаблення гривні. Офіційний курс НБУ на початку місяця коливався у межах 42,3–42,6 грн/дол., а в другій половині січня офіційний курс і міжбанківські котирування піднімались ближче до 43 грн/дол., наприклад, 26 січня курс НБУ складав близько 43,17 грн за долар.
На міжбанку динаміка була помірною: торги показували сплески попиту в окремі тижні, проте загалом курс утримувався в межах 42–43 грн/дол., тоді як готівковий ринок показував дещо вищі відхилення у бік подорожчання долара у пікові дні — це звична реакція на зростання попиту й одночасні продажі НБУ.
Основним технічним фактором, що формував ринок у січні, стали чисті продажі валюти НБУ: за офіційними даними регулятора, з 5 січня та до кінця першого місяця року НБУ продав на ринку понад 3,5мільярдів доларів, що пригальмувало подальше ослаблення гривні, хоча одночасно міжнародні резерви країни залишалися підкріпленими внаслідок значних надходжень у 2025 році і січневих надходжень від партнерів.
Серед зовнішніх факторів, що визначали курс у січні, ключовими були сигнали від провідних центральних банків. У США Федеральна резервна система у січні 2026 року зберегла відносно жорстку позицію — призупинила пом’якшення монетарної політики, що підсилювало попит на долар і підвищувало вартість глобального фінансування для ризикових ринків. Ці сигнали ФРС разом із рухами на світових ринках капіталу вплинули на очікування українських імпортерів і інвесторів і, як наслідок, посилили попит на іноземну валюту в Україні.
Внутрішні фактори були не менш важливі: сезонні потреби бюджету, активність експортерів і імпортерів після новорічних канікул, відкладені платежі та динаміка внутрішнього попиту, а також поведінка банківської системи (попит клієнтів, покриття валютних позицій) — усе це створювало тиск на курс. Порівняно з січнем 2025 року, коли НБУ також проводив значні чисті продажі валюти (в окремі тижні 2025 року регулятор витрачав понад $1 млрд щотижня), обсяги продажів у січні 2026 були порівнянні, тобто політика була послідовною: розгойдати курс значно вільніше регулятор не дозволяв і стримував коливання ринку через продажі валюти, але структура інтервенцій 2026 року більше відзначалася консолідованими продажами на початку року під час пікового попиту, тоді як у січні 2025 також фіксували інтенсивні щотижневі витрати резервів. Тож з одного боку НБУ успішно згладжував різкі просідання гривні і давав ринку орієнтир, з іншого — це вимагало використання частини валютних резервів, хоча загальний запас резервів у країни залишався на комфортнішому рівні порівняно з попередніми роками завдяки допомозі партнерів і чистим надходженням у 2025 році.
До кінця лютого поточного року очікується збереження помірної волатильності з домінуванням сценарію «фіксації» курсу поблизу поточного діапазону за умови, що НБУ збереже політику інтервенцій у разі наростання попиту, зовнішні надходження залишатимуться на очікуваному рівні, а світові фінансові умови не зазнають несподіваних подій. Ключовими ризиками для більшого ослаблення стануть раптове скорочення міжнародної допомоги, різке збільшення імпортного попиту, наприклад, через закупівлю енергоносіїв, або бо різке падіння ринків через загострення геополітичної ситуації. Водночас потенційна слабкість долара на світових ринках у разі прискорення циклу пом’якшення в США, що наразі виглядає малоймовірним після останніх сигналів ФРС, могла б полегшити тиск на гривню.
Тож можна очікувати загальної помірної стабілізації валютного курсу, що супроводжуватиметься періодичними короткочасними сплесками попиту. Коли відбуваються великі бюджетні або корпоративні виплати, після інтервенцій НБУ попит на валюту раптово зростає — це короткочасно підвищує коливання курсу і спричиняє пікові покупки. Через це компанії, ймовірно, частіше робитимуть короткострокові інструменти захисту від валютних ризиків у доларах і євро та зберігатимуть більше готівкової валюти для термінових платежів. У банків зросте кількість клієнтських операцій у валюті й зросте потреба в управлінні ліквідністю, що може спонукати регулятор втрутитися інтервенціями на міжбанку. Загалом лютий прогнозується як місяць відносної стабільності, але з періодичними короткочасними піками попиту, які будуть помітні у платіжних графіках і навантаженні на ліквідність.
