До 4 грудня 2026 року українські підприємці мають підготуватися до нових вимог роботи під час жовтого рівня повітряної загрози. Постанова Кабміну № 1092 передбачає, що підприємства повинні забезпечити належні умови захисту працівників і відвідувачів. Це не обов'язково означає будівництво власного підземного укриття: у передбачених законодавством випадках можна облаштувати безпечний простір у будівлі або скористатися іншою відповідною захисною спорудою.
Мета нововведення зрозуміла: люди повинні бути захищеними під час повітряних загроз. Але як виконати нові вимоги підприємцю, який орендує невелике приміщення, не може змінювати його конструкцію і не має коштів на дорогі роботи за умови, що поряд нема жодної захисної споруди, створеної за 5 років війни місцевою владою?
У цій статті поміркуємо про те, як нові правила можуть вплинути на український бізнес, хто повинен відповідати за безпеку людей і як уникнути додаткового тиску на підприємців.
На мою думку, нові вимоги можуть негативно вплинути, насамперед, на малі підприємства: кав'ярні, перукарні, невеликі магазини, майстерні, стоматологічні кабінети та інші заклади, які працюють в орендованих приміщеннях.
Наприклад, невеликий салон краси працює на першому поверсі житлового будинку. Підприємець орендує 50 квадратних метрів, має кількох працівників і сплачує оренду, зарплати, податки та комунальні послуги. Підвал будинку може не відповідати вимогам до укриття, а облаштувати безпечний простір у самому приміщенні технічно неможливо. При цьому поряд нема жодних споруд, які можуть бути кваліфіковані як укриття. Що робити у такому разі? Шукати інше приміщення або з'ясовувати, яке рішення дозволить виконати вимоги законодавства? Кожен варіант потребує часу, а переїзд чи переобладнання — ще й додаткових витрат. Для компанії з невисокою рентабельністю навіть кілька десятків тисяч гривень можуть бути критичними. Я вже не кажу про можливу втрату певної частки клієнтської бази під час простою чи переїзду.
Водночас тривалі повітряні тривоги й без нових вимог позбавляють заклади частини робочого часу та, відповідно, виторгу. А оренду, зарплату й комунальні платежі треба продовжувати сплачувати. Тому частина підприємців може опинитися перед непростим вибором: інвестувати в адаптацію приміщення, переїжджати або закриватися.
При цьому великий торговельний центр зазвичай має більше технічних можливостей для облаштування безпечного простору. Він може залучити інженерів, передбачити відповідні рішення під час проєктування або інвестувати в переобладнання власних приміщень. Питання в іншому: хто компенсує ці витрати хоча б частково?
Деякі великі бізнеси вже мають власні укриття, створені для персоналу. Вони виділяли кошти на це не чекаючи вимог від держави. Але чи мають гроші та можливості для створення укриттів малі та середні бізнеси?
Перед висуванням вимог до бізнесу, потрібно напрацювати реалістичні способи виконання таких рішень, які підійдуть як для великих підприємств, так і для малих. А також важливо надати консультаційну підтримку, зрозумілі технічні рекомендації та механізми фінансової компенсації витрат чи надання кредитних програм для тих, хто не має власних ресурсів для виконання цих вимог.
Для початку можна оцінити, скільки підприємств не мають доступу до захисних споруд, які можна кваліфікувати як укриття. Зрозуміти, які приміщення найскладніше адаптувати та скільки може коштувати така адаптація. Якщо приміщення, в якому ведеться бізнес, можна адаптувати, підприємець мав би отримати чіткі рекомендації щодо цього. Якщо ж це технічно неможливо, потрібно пояснити, які альтернативи допускає законодавство.
З одного боку, роботодавець справді повинен відповідати за безпечні умови праці. Він повинен оцінювати ризики, організовувати дії персоналу під час небезпеки та виконувати вимоги цивільного захисту. Однак відповідальність за безпеку на робочому місці не означає, що підприємець повинен самостійно розв'язати всі проблеми цивільного захисту, які виникли через війну. За організацію та розвиток мережі укриттів має нести відповідальність, передусім, держава та місцева влада. Тож якщо бракує доступних захисних споруд, це точно проблема не лише конкретного підприємця.
Питання будівництва укриттів могли б вирішити програми співфінансування, пільгового фінансування відповідних робіт або допомога з облаштуванням спільних укриттів для декількох малих чи середніх бізнесів, а не повним перекладанням відповідальності за безпеку людей на бізнес. Адже оцінювати нові правила варто не лише за суворістю вимог, а й за тим, чи можливо їх виконати на практиці.
На мою думку, відповідальність за захист людей, яку держава намагається передати бізнесу, не повинна ставати йому на заваді до виконання його основної задачі, адже підприємці передусім мають продовжувати підтримувати економіку країни. Сподіваюся, що питання з будівництвом укриттів буде супроводжуватися фінансовою та консультаційною підтримкою бізнесів, які готові дбати ще й про безпеку, але не мають достатніх ресурсів для самостійного розв'язання такого рівня питань.
Якщо підприємець не розуміє, яким саме характеристикам має відповідати безпечний простір і які документи потрібно підготувати, він стає залежним від трактування вимог конкретним інспектором. Якщо різні компанії оцінюють однакові приміщення по-різному, бізнес опиняється в ситуації невизначеності. А коли на кону стоїть можливість працювати, така невизначеність, звісно ж, може створювати умови для вимагання неправомірної вигоди.
Щоб цього не сталося, необхідні чіткі критерії перевірок, письмові висновки та дієва процедура оскарження. Підприємець має розуміти, що саме не відповідає вимогам і як виправити порушення. Якщо приміщення не відповідає встановленим критеріям, рішення про це повинно містити конкретне обґрунтування, а не обмежуватися усною відмовою.
Прозорі й однакові правила для порівнюваних об'єктів зменшать простір для зловживань і допоможуть зробити контроль справді ефективним.
Отже, перед тим, як запроваджувати нові вимоги, потрібно мати розуміння їх виконання: чіткі вимоги до приміщень різних типів, чіткі правила щодо перебудови чи створення таких приміщень, програми фінансування та консультаційний супровід експертів із такого роду питань. Лише тоді можна очікувати не чергового збагачення певних осіб чи виконання вимог бізнесом «для галочки», а створення дійсно безпечних просторів, де б можна було укритися людям під час загроз.
