Липень 2026 року не приніс валютному ринку різких потрясінь, однак підтвердив стійку тенденцію до повільного послаблення гривні. Попит на іноземну валюту залишався високим, проте завдяки діям Національного банку девальвація відбувалася плавно й залишалася контрольованою.
Найнижчий офіційний курс долара у липні був зафіксований 9 липня — 44,47 грн/дол. Після цього гривня почала поступово слабшати. Уже в середині місяця офіційний курс перевищив 44,8 грн за долар, а 29 липня досягнув максимального за місяць значення — близько 44,92 грн. Останнього дня місяця гривня частково відіграла втрати, і НБУ встановив курс на рівні 44,69 грн за долар.
Схожа динаміка спостерігалася й на готівковому ринку. Якщо на початку липня банки продавали долар у середньому по 44,7–44,8 грн/дол., то ближче до завершення місяця курс продажу наблизився до 44,9 грн/дол. Міжбанківський ринок також поступово рухався вгору, завершивши липень поблизу позначки 44,7 грн за долар.
Попри девальвацію, рух курсу залишався контрольованим. Одним із ключових чинників є активна участь Національного банку, який майже щодня компенсував дефіцит валюти на міжбанківському ринку, не допускаючи різкої зміни курсу.
Липневе послаблення гривні було наслідком одночасної дії кількох факторів. Насамперед традиційно зріс попит на валюту з боку імпортерів. У другій половині літа український бізнес активніше закуповує паливо, енергоносії, техніку та комплектуючі, що збільшує потребу в іноземній валюті. Крім того, значні бюджетні видатки, передусім на оборону та соціальні програми, підтримували внутрішній попит, частина якого також трансформувалася у валютний.
Додатковий тиск створювали інфляційні очікування. Бізнес закладав у ціни зростання витрат на логістику, оплату праці та енергоресурси, а населення продовжувало розглядати валюту як інструмент збереження заощаджень. Саме поєднання високих державних витрат, активного імпорту та стійкого внутрішнього попиту стало основною причиною плавного ослаблення гривні.
Водночас ситуація могла бути значно складнішою без зовнішнього фінансування. 21 липня Рада директорів МВФ завершила перегляд програми співпраці з Україною та схвалила виділення чергової допомоги у розмірі 690 млн доларів. Наприкінці місяця Україна отримала ще один потужний фінансовий ресурс — 3,47 млрд євро від Європейського Союзу за програмою Ukraine Support Loan.
Ці кошти безпосередньо не потрапляють на валютний ринок, однак вони зміцнюють міжнародні резерви країни, зменшують ризики для державних фінансів і дозволяють Національному банку активніше проводити продаж валюти. Саме тому навіть за досить високого попиту на валюту гривня девальвувала лише поступово, без різких змін.
Стосовно обсягів проданої валюти у липні, то Національний банк продав понад $4 млрд із міжнародних резервів, що стало одним із найбільших місячних обсягів продажу валюти цього року.
Фактично протягом усього липня Національний банк виконував роль основного постачальника валюти на міжбанківському ринку. Лише за три останні тижні місяця обсяг продажу валюти перевищив $3,2 млрд, а в останній тиждень липня регулятор продав $1,138 млрд, що стало найбільшим тижневим показником за останні кілька тижнів. Це свідчить, що попит на іноземну валюту залишався стійким, однак НБУ мав достатній запас міжнародних резервів, щоб компенсувати цей дефіцит без різких змін курсу.
Водночас важливо, що навіть такі значний обсяг продажу валюти не призвів до швидкого скорочення міжнародних резервів. Навпаки, завдяки надходженню коштів від міжнародних партнерів резерви залишалися на високому рівні, що дозволяло Національному банку продовжувати політику керованої гнучкості курсу.
Однією з головних подій останнього дня липня стало рішення Національного банку підвищити облікову ставку з 15% до 15,5%. Регулятор пояснив цей крок необхідністю стримати фундаментальний інфляційний тиск, підтримати привабливість гривневих інструментів та зберегти стабільність валютного ринку.
У класичній економічній моделі підвищення ставки має кілька наслідків. По-перше, банки отримують стимули підвищувати дохідність гривневих депозитів, що робить заощадження в національній валюті більш вигідними. По-друге, дорожчають кредити, а це поступово охолоджує споживчий попит і зменшує інфляційний тиск. По-третє, вища дохідність гривневих активів частково знижує інтерес до купівлі валюти.
Однак в українських умовах цей механізм працює не повною мірою. Через війну, значну роль державних видатків і адміністративних чинників інфляція значною мірою формується структурними факторами. Тому навіть підвищення ставки не здатне швидко змінити ситуацію на валютному ринку. Ефект від такого рішення зазвичай проявляється із затримкою у кілька місяців.
Саме тому вже наприкінці липня курс долара суттєво не змінився. Підвищення ставки більше стало сигналом для ринку про готовність НБУ жорсткіше боротися з інфляцією та підтримувати стабільність гривні в майбутньому, ніж інструментом негайного зміцнення національної валюти.
Головними факторами, які визначатимуть динаміку курсу в серпні, залишаться обсяги міжнародної фінансової допомоги, масштаби продажу валюти Національним банком, сезонний попит імпортерів та ситуація з державними фінансами. Якщо зовнішнє фінансування надходитиме за графіком, а НБУ продовжить активно згладжувати дисбаланси на ринку, істотних курсових коливань очікувати не варто.
Водночас основними ризиками залишаються можливі затримки міжнародної допомоги, нові безпекові виклики, подальше зростання імпортних закупівель енергоносіїв та посилення інфляційного тиску. За такого розвитку подій курс долара може тимчасово піднятися вище психологічної позначки, хоча завдяки значним міжнародним резервам і активній політиці НБУ передумов для неконтрольованої девальвації наразі не спостерігається.
