Київ останніми місяцями стрімко позбавляється МАФів. Нова хвиля такого «прибирання» відбулася у травні: біля метро, на зупинках, у переходах і навіть у дворах комунальники масово демонтують кіоски, павільйони та сезонні торгові точки. Хтось із киян зітхає із полегшенням — нарешті очищення міста. Але для когось це — удар по невеличкому власному бізнесу, який і без того ледве тримався.
Історія з МАФами у Києві давно вийшла за межі звичайного «прибирання». На початку року місто завершило демонтаж 27 споруд на Хрещатику і на Майдані Незалежності, а в лютому запустило новий раунд аукціонів на оренду місць під тимчасові споруди в одному з районів Києва, де застосовують відкритий механізм через Prozorro.Продажі. Це важлива зміна не лише для вигляду столиці, а й для її економіки. Київ намагається перевести МАФи з напівтіньового режиму в систему, де кожен об’єкт і кожна локація матимуть номер у реєстрі та прозору ціну.
Хто виграє
Відразу скажу, що маю на увазі не змову, а те, хто виграє від зміни самої моделі. Безперечно, може виграти місто, якщо владі справді вдасться прибрати незаконні споруди, повернути тротуари пішоходам і перевести розміщення МАФів в аукціонну логіку. Виграє також і частина малого бізнесу, але тут варто зауважити: лише та частина, яка зможе вийти з тіні, витримати нову орендну вартість і працювати в стандартизованих локаціях.
Хто втратить
Найбільше сьогодні страждають власники старих МАФів, які працювали на давніх паспортах прив’язки, у спірних локаціях або взагалі без документів, а також їхні працівники. Саме вони втрачають звичне місце роботи, а в окремих випадках — і гроші, вкладені в обладнання та товар. Деякі підприємці оскаржують нове київське положення в судах і стверджують, що міська влада фактично регулює не «елементи благоустрою», а землю. Вони також кажуть, що реальні витрати на нові конструкції можуть бути значно вищими, ніж закладало місто.
Відомо, що МАФи в Києві давно стали символом не лише малого бізнесу, а й корупційної непрозорості, де право «стояти» часто залежало не від правил, а від домовленостей. Тому теперішній демонтаж кіосків — це болісна спроба перезапустити систему до нової моделі: «хто виграв аукціон, той і працює».
Інша сторона реформи
Водночас для багатьох інших підприємців МАФ — це не корупційна схема, а спосіб виживання. Особливо зараз, під час війни, коли частина малого бізнесу втратила приміщення, клієнтів або нормальні умови роботи. Невеликий кіоск біля метро часто має кілька робочих місць, сімейну справу і стабільний дохід для людей, які не можуть дозволити собі оренду площі в торговому центрі.
Довгі роки система тимчасових споруд у Києві існувала в дивному напівтіньовому режимі. Частина підприємців працювала офіційно, сплачувала пайову участь та місцеві податки. Інша — за старими дозволами, через складні схеми або взагалі без документів. Саме тому демонтажі викликають таку емоційну реакцію. Підприємці говорять не лише про втрату торгових точок, а й про непрозорість нових правил. Частина з них вважає, що дрібний бізнес просто не витримає нових ставок оренди та витрат на стандартизовані конструкції. Інші прямо говорять, що місто поступово витісняє невеликих підприємців на користь більших гравців, які можуть платити більше.
І певна логіка в цих побоюваннях є. Коли місце біля метро починає коштувати сотні тисяч гривень на місяць, дрібний підприємець із кавою навряд чи зможе конкурувати з великою мережею.
А що з податками?
Будемо відвертими: земля, на якій стоїть кіоск, належить місту, і саме місто вправі розпоряджатися комунальним майном. Друге, не менш болюче питання — податки. Якщо в кіоску всі працюють офіційно, податки сплачуються в державний бюджет. Але водночас власники МАФів часто сплачували місту за розміщення мізерні суми. Знаю випадок, коли в одній з локацій у центрі міста оренда вартувала 2 тисячі гривень на місяць за 18 квадратних метрів. Це мізерна сума для міста виходячи із розташування цієї локації.
Водночас є показовий і приклад і з торгів: одна з точок на центральній вулиці на аукціоні дала ставку 203 тисячі гривень на місяць, тобто майже 2,5 мільйона гривень на рік. Це більше, ніж раніше сплачували всі МАФи в цьому районі разом. І саме це є аргументом на користь змін: для бюджету прозора оренда може бути вигіднішою за стару систему дрібних і часто непрозорих платежів.
До того ж у місті є достатньо магазинів, де можна купити воду, морозиво чи інші дрібниці. І зовні вони зазвичай виглядають значно привабливіше, ніж кіоски, біля яких часто стоять коробки з відходами та відчувається різкий запах.
Податки Києву, звісно, потрібні. Але тут важливо розуміти структуру цих доходів. Базовим джерелом наповнення загального фонду міста залишається податок на доходи фізичних осіб, який дає понад половину доходів загального фонду. Тобто головна фінансова опора столиці — не МАФи як такі, а легальні обороти роботи, зарплат і бізнесу, який працює «в білу». До місцевих податків також належать єдиний податок, податок на майно та плата за землю.
На цьому тлі дрібна вулична торгівля — лише невеликий сегмент економіки. Отже, місту вигідний не хаотичний кіоск на кожному кроці, а легальний малий бізнес, який платить передбачувано й прозоро.
Чи знищується малий бізнес і робочі місця
Кіоски — це лише невелика частина малого бізнесу, тому я б не сказала, що їхній демонтаж автоматично знищує весь сектор. Більшість власників, які хотіли продовжувати працювати, уже або орендували приміщення на першому поверсі будівель, або взяли участь в аукціонах, або переїхали на законні ринки.
Особисто мені здається, що працювати в МАФі без можливості нормально помити руки, а іноді ще й отримувати зарплату в конверті — не найкращий варіант порівняно з роботою в нормальних умовах і з офіційною відпусткою. До того ж на українському ринку праці зараз реальний дефіцит кадрів. Тому той, хто справді хоче працювати, роботу знайде.
Але є ще одна проблема. Демонтаж — це лише перший етап, а територія після нього часто потребує повного очищення й ремонту. І тут спрацьовує «святе місце порожнім не буває»: на місцях знесених кіосків у різних районах Києва вже з’являються стихійні ятки та намети.
Тобто якщо місто просто прибирає старий МАФ, але не дає зрозумілої, доступної і швидкої альтернативи для малого продавця, вільне місце дуже швидко робиться зайнятим, тільки в ще менш контрольованій формі. Саме тому міська влада намагається одночасно посилювати демонтаж незаконних споруд і переводити частину локацій в аукціони.
Згідно з планами реформи, до кінця року планують демонтувати 8 тисяч тимчасових споруд. Є й ще одна важлива деталь: у травні 2026 року Департамент територіального контролю повідомив про відеоспостереження на локаціях зі стихійними сміттєзвалищами. Бо мало просто знести кіоск — потрібно ще прибрати сміття і не допустити стихійної торгівлі, хаотичного паркування чи нових конфліктів за простір.
Що далі
Поки нові правила не запрацюють для всіх, Київ не стане впорядкованим. Саме тому суперечки та дискусії, що точаться навколо МАФів, йдуть здебільшого про те, яким буде місто: зручним і впорядкованим, але дорожчим для малого бізнесу, чи більш хаотичним, зате доступнішим для тисяч дрібних підприємців.
І все ж головне тут інше: Київ має право прибирати МАФи. Але справжня сила міста починається не тоді, коли просто зникає незаконно встановлений металевий кіоск. Вона починається тоді, коли зникає звичка жити по-своєму, без правил.
