Український бізнес на тлі дефіциту шукає нові джерела кадрів, а молодь може стати одним із них. Саме тому у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №16114 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо розширення трудових можливостей для молоді». У ньому пропонують збільшити максимально допустиму тривалість роботи на дві години на тиждень: із 36 до 38 годин для працівників віком 16–18 років, а з 24 до 26 годин — для працівників віком 15–16 років та учнів 14–15 років, які працюють під час канікул, а також дозволити укладати трудові договори повністю в електронній формі, встановлювати випробувальний строк для неповнолітніх працівників і вести інформацію про працівників до 18 років через Реєстр застрахованих осіб замість окремого спеціального обліку.
Для підлітків — це шанс раніше отримати офіційний досвід та заробіток. Але чи не заплатить він за ці додаткові години своїм навчанням, здоров’ям і відпочинком? Розберімося у цій статті.
Поєднувати навчання з роботою цілком реально, але багато залежить від графіка, умов праці та самого підлітка. Робота в кав'ярні, магазині, офісі, сервісній компанії або на підприємстві вчить спілкуватися з людьми, дотримуватися домовленостей, планувати свій час, відповідати за результат і розуміти, звідки беруться гроші. Це практичні навички, які стануть у пригоді й у подальшому професійному житті.
Дослідження Міжнародної організації праці (МОП) підтверджують це: молоді люди, які поєднували навчання з роботою, мали вищу ймовірність успішного переходу на ринок праці.
Але є одне «але». Важливо, скільки, коли і яку саме роботу виконує підліток, бо робота має залишатися доповненням до освіти. Якщо після школи підліток кілька годин працює, а потім ще має сили на домашні завдання, сон, спорт і спілкування з друзями — це одне. Якщо ж робота забирає вечори, вихідні, час на підготовку до іспитів і нормальний сон, користь від неї стає дуже сумнівною. Особливо в умовах війни, коли українські підлітки й без того живуть із додатковим стресом та перерваним режимом навчання і відпочинку.
Одне з найбільш зрозумілих побоювань батьків, що дитина зробить висновок: навіщо вступати до університету, витрачати роки на навчання, якщо вже у 16 років можна заробляти власні гроші? Такий ризик справді існує. Особливо якщо підліток отримує швидкий дохід, але не бачить прямого зв'язку між освітою та майбутніми можливостями.
Водночас перша зарплата не обов'язково віддаляє від освіти. Навпаки, практичний досвід може допомогти зрозуміти, яких знань і навичок бракує для професійного розвитку. Наприклад, підліток починає працювати в сервісній компанії й розуміє, що хоче розвиватися у сфері обслуговування клієнтів. Інший пробує себе в технічній сфері й зацікавлюється програмуванням. А хтось відкриває для себе світ продажів, маркетингу або підприємництва.
У 16–17 років далеко не всі знають, ким хочуть бути через десять років. І це нормально. Школа та університет дають теоретичні знання, а реальна робота допомагає побачити професію зсередини. Іноді такий досвід підтверджує вибір, а іноді — допомагає вчасно зрозуміти, що певна діяльність не підходить.
Про те, що перший підробіток не обов’язково має бути престижним або високооплачуваним, я вже писала у своїй статті "Скільки кошттує влаштуватися на роботу".
Наприклад, людина може мріяти про роботу з клієнтами, поки не спробує провести цілий день у сервісній компанії. Або вважати ІТ професією мрії, доки не зіткнеться з необхідністю годинами працювати з кодом.
Ще хочу додати: зрозуміти, чим ти не хочеш займатися, у 17 років часто набагато дешевше, ніж у 27. У Європі для цього, зокрема, розвивають учнівство дуальну освіту, професійні стажування та інші форми навчання, поєднаного з практикою.
Розширення можливостей праці для молоді може позитивно вплинути на економіку. Для роботодавця це також можливість вирощувати майбутніх фахівців, знайомлячи молодих людей із професією ще на старті кар’єри. Крім того, робота молоді формує людський капітал: навіть базові навички — комунікація, ведення обліку та робота з комп’ютером — можуть підвищувати продуктивність у майбутньому. Крім того, для держави легальне працевлаштування означає, що така робота відбувається в офіційній системі, а не «в тіні».
Офіційне працевлаштування означає і податкові надходження до бюджету від роботодавців та працівників. Врешті, навіть невеликий дохід підлітка підвищує споживчу спроможність родини, що стимулює попит. Але тут важливо не переоцінювати ефект. Дві додаткові години роботи на тиждень для неповнолітніх самі по собі не вирішать проблему дефіциту кадрів.
Втім, є і ризик: якщо молодь почне заміщати дорослих працівників лише тому, що її праця дешевша або менш захищена, це вже буде не розвитком ринку праці, а його викривленням. Тому розширювати можливості для молоді варто не за рахунок послаблення захисту, а за рахунок більшої кількості легальних і безпечних можливостей.
У ЄС діють мінімальні правила захисту молодих працівників, встановлені відповідною Директивою. Для підлітків віком від 15 до 18 років, які вже не підпадають під обов'язкове повне навчання відповідно до національного законодавства, загальна межа становить до 8 годин на день і 40 годин на тиждень. Але для тих, хто ще навчається, правила значно суворіші. Наприклад, під час навчального року для дітей, які ще підпадають під обов'язкове навчання, є обмеження у 2 години на навчальний день і 12 годин на тиждень для роботи поза часом навчання, якщо така робота дозволена національним законодавством. Під час канікул часова межа може бути вищою. Також у ЄС передбачені мінімальні перерви та періоди відпочинку. Якщо молодий працівник працює понад 4,5 години на день, він має отримати щонайменше 30-хвилинну перерву. Тобто чим молодша людина і чим тісніше її робота пов'язана зі школою, тим сильніше держава обмежує зайнятість.
У Франції, наприклад, загальне правило дозволяє працювати з 16 років. Для 14–15-річних робота можлива за спеціальних умов, переважно під час шкільних канікул, із погодженням інспекції праці та за умови, що це легка й безпечна робота. Для 14–15-річних під час канікул передбачено, зокрема, максимум 35 годин на тиждень і 7 годин на день. Водночас частина канікул має залишатися повністю вільною від роботи. Цікава модель — apprenticeship (дослівно «учнівство»): вже з 15 років, за певних умов, можна поєднувати професійне навчання в освітньому закладі з практичною роботою у роботодавця.
40 годин роботи для підлітків можливі в Німеччині, але захист там дуже жорсткий. Зокрема, закон передбачає мінімальний щоденний відпочинок, обмеження нічної роботи та спеціальні правила щодо роботи у вихідні й святкові дні. Для молодих працівників також встановлено тривалішу оплачувану відпустку, ніж для дорослих.
Тож Європа поєднує три речі: освіта, перший професійний досвід, захист здоров'я.
В Україні молодіжна зайнятість має стати частиною відповіді на дефіцит кадрів, вона не повинна перетворитися на спосіб отримати дешеву робочу силу.
Декі мої знайомі інколи використовують історії успішних людей як аргумент на користь ранньої роботи. І справді, у світі є чимало знаменитостей, які почали працювати або здобувати професійний досвід ще в юності.
Білл Ґейтс і Марк Цукерберґ почали серйозно займатися програмуванням ще під час навчання. Обидва вступили до університету, але згодом залишили його, коли їхні технологічні проєкти стали вимагати повної концентрації. Також деякі високі професійні досягнення навіть неможливі без роботи у ранньому віці. Щоб досягти успіху, скажімо, у спорті, багато чемпіонів роками тренуються змалку, поєднуючи це зі школою. Деякі відомі актори починали кар’єру в дитинстві і завершували освіту пізніше, вже після здобуття слави.
Але все ж таки це більше винятки, ніж правила. Більшість людей не стають Біллом Ґейтсом, Марком Цукерберґом чи олімпійським чемпіоном. Тому я вважаю правильнішим сприймати такі історії так, що ранній практичний досвід може бути дуже цінним, якщо він не закриває дорогу до подальшої освіти.
Не можна дати однозначну відповідь. Якщо 16-річна людина працює кілька годин після навчання, отримує офіційний трудовий договір, має нормальні умови праці, час на сон, відпочинок і навчання — це може бути дуже корисним досвідом.
Вона отримує перші гроші, вчиться відповідальності, знайомиться з робочими процесами, розуміє ціну власного часу і може краще зрозуміти, яку професію хоче обрати.
На мою думку, завдання дорослих — допомогти підліткам отримати перший професійний досвід, не втрачаючи можливості здобути якісну освіту. Рання робота може навчити відповідальності, допомогти розкрити сильні сторони й зрозуміти, яка професія справді підходить. Але вона не повинна ставати ціною за недосипання, втрату навчальних можливостей чи здоров’я. Важливо, щоб підліток увійшов у доросле життя з практичними навичками, розумінням власних інтересів і достатньою базою для подальшого професійного розвитку.
