Де підприємцю зберігати фінансовий резерв компанії?

Навіть стабільний і прибутковий бізнес може зіткнутися з касовим розривом, затримкою платежів від клієнтів, сезонним падінням виручки або непередбаченими витратами. У таких ситуаціях фінансовий резерв допомагає компанії зберігати ліквідність і своєчасно виконувати зобов’язання.

Однак сформувати резерв — лише половина завдання. Не менш важливо правильно організувати його зберігання: частина коштів має бути доступною практично одразу, тоді як інша може тимчасово розміщуватися в інструментах, що дозволяють отримувати додатковий дохід.

У цій статті я розповім, яким може бути розмір фінансового резерву, де його зберігати та як знайти баланс між ліквідністю, надійністю й дохідністю.

Один із базових принципів управління фінансами полягає в тому, що прибутковість компанії та наявність достатньої кількості грошей на рахунку — не одне й те саме.

Бізнес може демонструвати прибуток, але водночас відчувати дефіцит ліквідності, якщо значна частина коштів знаходиться в дебіторській заборгованості, товарних запасах або ще не надійшла від клієнтів.

Фінансовий резерв — це заздалегідь сформований запас ліквідних коштів, призначений для покриття обов’язкових витрат компанії у разі тимчасового скорочення надходжень або непередбачених обставин.

Його не варто плутати з бюджетом розвитку. Резерв не призначений для закупівлі додаткової партії товару, розширення штату, придбання обладнання чи виплати дивідендів.

Найчастіше у сфері бізнесу та фінансів фінансова подушка стає особливо важливою у трьох ситуаціях.

1. Затримка платежів від клієнтів. Компанія вже виконала свої зобов’язання, але контрагент оплачує рахунок із затримкою на 30–60 днів. Водночас заробітну плату, оренду, податки та інші платежі необхідно здійснювати за графіком.
2. Сезонне або різке скорочення надходжень. Сезонні коливання попиту, зміни ринкової ситуації або інші зовнішні фактори можуть тимчасово зменшувати грошовий потік компанії.
3. Непередбачені витрати. Ремонт обладнання чи транспорту, аварійні роботи, додаткові юридичні або операційні витрати можуть вимагати значної суми в короткий строк.

У кожному з цих випадків резерв дає бізнесу час і можливість виконувати поточні зобов’язання без необхідності терміново шукати додаткове фінансування.

Універсального розміру резерву для всіх компаній не існує. Як орієнтир бізнес може розглядати резерв, достатній для покриття кількох місяців обов’язкових операційних витрат. Для компаній із сезонною виручкою, тривалим циклом продажу, високою концентрацією надходжень від окремих клієнтів або значними постійними витратами запас ліквідності може бути більшим.

Для розрахунку резерву варто проаналізувати рух коштів щонайменше за останні 6–12 місяців і визначити обов’язкові платежі, які компанія має здійснювати навіть у період суттєвого скорочення продажів.

До них можуть належати:

• заробітна плата ключовій команді;
• оренда офісу, складу чи виробничих приміщень;
• комунальні послуги, зв’язок та критично необхідне програмне забезпечення;
• податкові платежі;
• платежі за кредитами та лізингом;
• інші витрати, необхідні для підтримання операційної діяльності.

Наприклад, якщо мінімальні обов’язкові витрати компанії становлять 300 тис. грн на місяць, резерв на три місяці дорівнюватиме 900 тис. грн, а на шість — 1,8 млн грн. Це дає бізнесу конкретний фінансовий орієнтир.

Ключовий принцип простий: основна мета фінансового резерву — збереження коштів та їх доступність у потрібний момент.

Саме тому при виборі інструменту важливо оцінювати не лише потенційну дохідність, а одразу три параметри:

• надійність;
• ліквідність;
• дохідність.

Чим більша потенційна дохідність інструменту, тим уважніше варто оцінювати строки доступу до коштів та можливі обмеження.

Основні варіанти розміщення резерву

Важливо, щоб вибір конкретного інструменту відповідав фінансовому циклу компанії.

Якщо гроші потенційно можуть знадобитися завтра, їх не варто розміщувати в інструменті, який передбачає тривалий строк або обмежений доступ.

Зосередження всього фінансового резерву в одному інструменті може знижувати його гнучкість.

Наприклад, якщо всі кошти розміщені на строковому депозиті, компанія може мати обмежений доступ до резерву саме тоді, коли виникне термінова потреба.

З іншого боку, зберігання всього резерву виключно на поточному рахунку забезпечує максимальну ліквідність, але не завжди дозволяє ефективно управляти тимчасово вільними коштами.

Тому практичним підходом може бути розподіл резерву за строками доступності.

Резерв можна умовно поділити на три частини залежно від того, наскільки швидко компанії можуть знадобитися гроші.

Такі пропорції є лише прикладом, а не універсальною рекомендацією.

Компанія має визначати структуру резерву з урахуванням власного операційного циклу, регулярності надходжень, строків платежів та характеру бізнесу.

Для однієї компанії доцільно зберігати значну частину резерву у максимально ліквідній формі. Інша, маючи стабільний прогнозований cash flow, може більшу частину тимчасово вільних коштів розміщувати на короткострокових депозитах.

Диверсифікація може бути одним із способів зменшити залежність від окремого інструменту, валюти або способу розміщення коштів.

Однак вона має відповідати реальним потребам компанії, а не бути самоціллю.

• Диверсифікація за інструментами. Частину резерву можна залишити на поточному рахунку, частину — розмістити на депозитних продуктах із різними строками доступу. Це допомагає поєднати ліквідність із можливістю отримувати дохід на тимчасово вільні кошти.
• Диверсифікація за строками. Замість розміщення всієї суми на один строк резерв можна структурувати так, щоб окремі частини ставали доступними у різний час. Такий підхід дозволяє краще узгодити резерв із платіжним календарем компанії.
• Валютна структура. Наявність частини коштів в іноземній валюті може бути виправданою передусім тоді, коли бізнес має відповідні валютні платежі, закупівлі або інші зобов’язання. Водночас варто враховувати валютний ризик та чинні регуляторні вимоги.

При управлінні грошовими потоками варто пам’ятати, що найвища процентна ставка не завжди означає найкраще рішення.

Перед розміщенням коштів варто відповісти на кілька запитань:

• коли компанії потенційно можуть знадобитися ці гроші;
• яку частину резерву потрібно мати у вільному доступі постійно;
• чи передбачено дострокове повернення коштів;
• що відбувається з нарахованими процентами при достроковому завершенні депозиту;
• наскільки прогнозованим є cash flow компанії найближчими місяцями.

Після цього можна визначити, яку частину резерву залишити максимально ліквідною, а яку — розмістити на певний строк.

1. Веди платіжний календар. Платіжний календар допомагає бачити майбутні надходження та виплати й заздалегідь визначати періоди можливого дефіциту ліквідності. Це особливо важливо для бізнесу з нерівномірними надходженнями або відстрочкою платежів від клієнтів.
2. Формуй резерв регулярно. Компанія може визначити фіксовану суму або частку грошових надходжень, яку регулярно спрямовуватиме до резерву. Системність значно важливіша за спробу сформувати всю необхідну суму одразу.
3. Регулярно переглядай витрати. У міру розвитку бізнесу змінюється структура витрат. Періодична ревізія дозволяє знайти витрати, які можна оптимізувати без негативного впливу на операційну діяльність.
4. Визнач правила використання резерву. Для компанії доцільно заздалегідь визначити: у яких ситуаціях допускається використання резерву; хто ухвалює відповідне рішення; яка мінімальна сума має залишатися недоторканною; як резерв відновлюється після використання. Це допомагає не перетворити фінансову подушку на ще один операційний бюджет.
5. Не фінансуй заплановані великі покупки з резерву. Закупівля обладнання, автомобіля, відкриття нової торговельної точки чи інші заплановані інвестиції мають фінансуватися з окремого бюджету. Резерв повинен залишатися інструментом фінансової стабільності.

Фінансова подушка допомагає бізнесу легше проходити касові розриви, періоди тимчасового падіння виручки та непередбачені витрати.

Водночас сам по собі резерв не замінює системного управління оборотним капіталом. Якщо касові розриви виникають регулярно, компанії варто окремо працювати з платіжним календарем, строками дебіторської заборгованості, запасами та умовами розрахунків із контрагентами. За потреби для фінансування короткострокової потреби в оборотному капіталі також можуть використовуватися кредитні інструменти. Про те, як розпізнати наближення касового розриву та уникати його, моя колега писала в матеріалі «Як позбутися касових розривів: поради для бізнесу». Оптимальний підхід до фінансового резерву — поєднати доступність, надійність і можливість отримувати дохід на частину тимчасово вільних коштів.

Unex Bank пропонує підприємцям та компаніям інструменти для щоденного управління коштами й розміщення тимчасово вільних ресурсів.

Для поточних операцій доступні бізнес-рахунки та розрахунково-касове обслуговування.

Частину коштів, яка має залишатися високоліквідною, бізнес може розміщувати за допомогою депозиту «Юнекс Овернайт», враховуючи актуальні умови продукту.

Для коштів, які компанія не планує використовувати протягом певного періоду, можна розглянути депозитні програми для бізнесу з різними строками та умовами розміщення.

Головне — структурувати фінансовий резерв так, щоб компанія мала необхідну суму у доступі саме тоді, коли вона потрібна, а тимчасово вільна частина коштів могла працювати ефективніше.

Якщо ти лише плануєш розпочати власну справу, додатково можна ознайомитися з гайдом про відкриття ФОП.